Надра Львівської області багаті на корисні копалини, а особливо на вугілля, промислові запаси якого, за підрахунками фахівців, складають понад 1 мільярд тонн. Для забезпечення енергетики Західної України сировиною в 50-ті роки минулого століття було прийняте рішення про будівництво Львівсько-Волинського вугільного басейну.
Саме завдяки спорудженню шахт на Львівщині були побудовані Добротвірська і Бурштинська ГРЕС, які стали основою модернізації енергетичної системи Західної України. Попри складні гірничо-геологічні умови в шахтах, економічні проблеми в різні роки, із надр Львівщини за півстоліття було видано понад 336 млн. т. твердого палива. Ці мільйони тонн стали запорукою створення могутньої соціальної структури – будівництва селища Гірник, міст Соснівка та Червоноград.
Зразки чесного, сумлінного виконання професійних обов’язків у перші десятиліття експлуатації басейна демонстрували тисячі шахтарів Прибужжя. Усе, чим сьогодні багатий, чим славний Львівський вугільний басейн, стало можливим завдяки їх невтомним рукам.
Наприкінці XX і на початку XXI століття вугільна промисловість Львівщини, як і вся галузь, потрапила в кризову ситуацію. У стислий термін спеціалістами ДП “Львіввугілля” вироблено сучасну модель діяльності державного підприємства. У реалізації цієї програми величезна заслуга усього шахтарського колективу, інженерно-технічних працівників, директорського корпусу, які зуміли після багатьох років невдач подолати кризовий стан, впевнено стати на ноги й увійти до числа успішних в галузі, знову почало працювати в режимі виконання виробничих завдань, нарощувати випуск товарної продукції.
…З того часу, як постав на Львівщині перший копер, змінилося кілька поколінь. Але як в той сонячний грудневий день 1957 р., так і сьогодні, гірники Львівщини продовжуватимуть справу своїх батьків, видаватимуть на-гора сонцекамінь. Це їх робота, святий обов’язок перед Батьківщиною.
ХРОНІКА ЛЬВІВСЬКОГО БАСЕЙНУ
Перші прогнози щодо кам’яновугільних покладів у Львівсько-Волинському басейні, їх складу та умов залягання зробив у 1912 році російський вчений М. Тетяєв. Він не тільки передбачив існування нового басейну, а й науково обґрунтував характер його вугленосності.
Через двадцять років прогнози М. Тетяєва отримали підтвердження й подальший розвиток у дослідженнях видатного польського вченого-геолога Яна Самсоновича. У 1938 році під його керівництвом розпочали буріння поодиноких свердловин.
У 1940 році для проведення геологорозвідувальних робіт організували трест «Львіввуглерозвідка». Роботу перервала війна.
У 1945 році трест «Львіввуглерозвідка» поновив свою діяльність.
У 1951 році, за згодою з Польською Народною Республікою, Кристинопіль разом з Белзом і навколишньою територією увійшли до складу УРСР.
У листопаді 1951 року закладено фундаменти перших будинків на околиці Кристинополя – нині місто Червоноград.
Через рік, у серпні1952-го, прохідники почали прокладати шахту №1 «Великомостівська».
У наступні два роки з’явилися будмайданчики другої, третьої, четвертої та п’ятої «Великомостівських» шахт.
У 1955році таких будмайданчиків було вже вісім.
Пам’ятним для червоноградців став серпень 1956 року. Сюди прибув перший секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов. Як свідчать очевидці, він спускався в шахту, детально знайомився з умовами праці шахтобудівників. Цей приїзд Микити Сергійовича приніс і результати: виділено додаткові кошти на розвиток басейну.
27 грудня 1957 року гірники шахти №2 «Великомостівська» видали на-гора перші тонни чорного золота Галичини.
У квітні 1957 року шахтобудівникам І. Чуркіну, В. Байді, В. Борсуку присвоєно звання Героїв Соціалістичної Праці.
1960 рік. Завершено будівництво шахти №5 «Великомостівська».
1961 рік. Стала до ладу шахта №1 «Червоноградська».
У липні-жовтні 1963 року колективи, очолювані М. Школяренком і М. Костіним, встановили всесоюзні рекорди продуктивності праці.
За високі результати звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно М. Кирилову та С. Гапону.
1967 рік. Бригада прохідників М. Кирилова з третьої «Великомостівської» встановила рекорд басейну: за рік пройдено дві тисячі метрів гірничих виробок.
1970 рік. Стала до ладу шахта №7 «Великомостівська» (нині – «Зарічна»).
1971 рік. Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно бригадиру ГРОВ А. Акімову, бригадиру ГРОВ шахти №6 «Великомостівська» В. Грибуну, бригадиру ГРОВ шахти № 3 «Великомостівська» Г. Сироті.
Жовтень 1971 року. Введено в експлуатацію шахту № 2 «Червоноградська» з виробничою потужністю 900 тисяч тонн вугілля на рік.
1973 рік. Гірники Червонограда вперше видобули 10 мільйонів тонн вугілля за рік.
30 грудня 1978 року дала перше вугілля шахта № 10 «Великомостівська» з проектною потужністю 2,4 мільйона тонн. Це – найбільше підприємство басейну.
25 січня 1980 року здано в експлуатацію Центральну збагачувальну фабрику «Червоноградська» – одну з найбільших в Європі.
Серпень 1990 року. 40 гірникам присвоєно звання «Почесний шахтар», 105 осіб нагороджено відомчими знаками «Шахтарська слава», 64 – знаком «Відмінник соцзмагання», 80 осіб удостоєно Почесних грамот Мінвуглепрому.
1992 рік. Працівники апарату ВО «Укрзахідвугілля» склали присягу на вірність Україні.
1995 рік. Наказом міністра вугільної промисловості шахта №1 «Червоноградська» була включена в перелік підприємств, які підлягають закриттю.
Червень 1997 року. На Вічевій площі Червонограда обидві шахтарські профспілки провели масову акцію – протест проти хронічного зволікання з виплатою зарплати. Символічна труна із шахтарською каскою зверху найкраще відтворила стан цієї «хвороби».
Вересень 1999 року. Відбулася зустріч Президента України Леоніда Кучми з шахтарями Червонограда.
Гостю вручено шахтарську каску.
Серпень 2000 року. В ДХК «Львіввугілля» відкрито музей «Шахтарська слава».
Листопад 2000 року. Згідно з наказом генерального директора, голови правління вуглехолдинга Ярослава Наливайка місцеві шахти отримали нові назви.
№1 «Великомостівська» – «Великомостівська»
№2 «Великомостівська» – «Бендюзька»
№3 «Великомостівська» – «Межирічанська»
№4 «Великомостівська» – «Відродження»
№5 «Великомостівська» – закрита
№6 «Великомостівська» – «Лісова»
№7 «Великомостівська» – «Зарічна»
№8 «Великомостівська» – «Візейська»
№ 9 «Великомостівська» – «Надія»
№10 «Великомостівська» – «Степова»
№2 «Червоноградська» – «Червоноградська»
2006 рік. 40 років відзначив Червоноградський гірничо-будівельний ліцей, який готує робітничі кадри для місцевих шахт.
50 років минуло відтоді, як вийшов перший номер газети «Гірник». Творчий колектив із цією датою привітав міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб.
Вперше на державному рівні 25 серпня День шахтаря святкували у Львові.
35-річчя відзначила одна з найпотужніших і найперспективніших шахт ДП «Львіввугілля» «Червоноградська».
2007 рік. Звання Герой України з врученням ордена Держави присвоєно РУДЕНКУ Сергію Євсієвичу – начальнику дільниці шахти «Відродження».
Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено ОВЧИННІКОВА Павла Віталійовича – директора шахти «Відродження».
Почесне звання «Заслужений шахтар України» присвоєно МЕЛЕТІ Івану Федоровичу – гірникові шахти «Великомостівська»; ПЛЕШИНЦЮ Івану Юрійовичу – начальнику дільниці шахти «Червоноградська».