25 серпня шахтарська громадськість України, близького і далекого зарубіжжя, відзначає 100-річчя від дня народження видатного організатора промисловості, талановитого гірничого інженера, державного діяча, Героя Соціалістичної праці Олександра Федоровича ЗАСЯДЬКА.
Народився він на Донбасі в сім’ї шахтаря. Олександр розпочав свою трудову діяльність у 1924 році учнем слюсаря на Горлівському коксохімзаводі в місті Ізюмі Харківської області.
У 1935 році Олександр Засядько закінчив Донецький гірничий інститут за спеціальністю «гірничий інженер-електромеханік». Працював начальником дільниці, головним механіком, помічником головного інженера, головним інженером і начальником шахти №10-біс тресту «Сніжнеантрацит». За виробничими і техніко-економічними показниками вона стає передовим на той час підприємством Донецького басейну.
У 1939 році Засядько був призначений начальником комбінату «Донецьквугілля». Під його керівництвом шахти найбільшого в країні вугільного комбінату значно збільшили обсяги видобутку вугілля.
Коли розпочалася війна, він керує евакуацією шахтарських кадрів, заводів вугільного машинобудування і гірничошахтного устаткування на схід, а згодом його призначають начальником вугільного комбінату Кизеловського басейну на Уралі. 1943-го року Засядька скеровують на роботу в Донецький басейн. У цьому ж році Олександр Федорович призначається заступником народного комісара вугільної промисловості і одночасно начальником головного управління з відновлення копалень Донбасу. В рекордно короткий термін – практично менше 5 років – шахти басейну були повністю відновлені. У 1950 році видобуток вугілля на Донбасі перевищив довоєнний рівень на 4,5 млн. тонн.
Коли йому було 37 років, його призначають Міністром вугільної промисловості західних регіонів СРСР, а після утворення єдиного Міністерства – Міністром вугільної промисловості СРСР. Перебуваючи на посаді, Олександр Федорович керує усією роботою з технічного переозброєння і корінної перебудови галузі. Він створює спеціалізований проектно-конструкторський інститут «Гіпровуглемаш», на який покладається завдання із створення високопродуктивних вугільних комбайнів, механізованих кріплень, потужних конвеєрів та інших видів устаткування. Він керував початком робіт з конструювання і виготовлення дослідних зразків і випуску вугільного комбайна «Донбас», який став прототипом цілого ряду машин з ліквідації найтяжчого процесу вуглевидобутку – навалки вугілля в лавах.
Технічне переозброєння вугільної промисловості, в свою чергу, викликало необхідність перебудови організації виробництва і праці. У 1950 році Засядько бере участь в розробці і впроваджені на шахтах нової, більш прогресивної форми організації праці – циклічної організації виробництва в очисних і підготовчих забоях за принципіально новою основою. Це забезпечило подальший ріст продуктивності праці і знизило собівартість палива.
У 1955 році через неузгодженість між діями М.С. Хрущова у питаннях паливно-енергетичного комплексу колишнього Союзу і, особливо, недостатня його увага до розвитку вугільної промисловості, О.Ф. Засядько різко критикує такі дії керівництва країни, внаслідок чого його скеровують начальником відстаючого комбінату «Челябінсквугілля», який він вивів в число виконуючих завдання з вуглевидобутку. В той же час програма з видобутку вугілля на Україні не виконувалась, і Засядько повертається в Україну Міністром вугільної промисловості. Його невтомна праця відразу ж дала позитивні результати. Обсяги вуглевидобутку стали постійно нарощуватись.
За величезні заслуги в покращенні роботи вугільної галузі Олександру Федоровичу, як Міністру, у 1957 році було присвоєне звання Героя Соціалістичної праці. З 1960 року – працює головою Державної науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.
Разом із групою вчених і спеціалістів вугільної промисловості він працює над створенням фундаментальної праці «Основи технічного прогресу вугільної промисловості СРСР», виданої в 1959 році. Окрім цього Засядько є автором більш ніж 20 наукових праць в галузі гірничої справи.
В останні роки життя він наполегливо працював над проблемами розвитку паливно-енергетичної промисловості країни.
Минають роки, але вдячні нащадки-гірники завжди пам’ятатимуть величезний внесок Олександра Федоровича Засядька – видатного патріота вугільної промисловості України, талановитого гірничого інженера, за керівництва якого зросли стандарти гірничої трудової звитяги. Шахтарська праця поціновувалась достойно. Гірнича професія користувалась величезним авторитетом у суспільстві. Хотілося б, щоб ті традиції вшанування гірників перейшли із минулого в сьогодення.