В останній декаді березня відзначає свій сімдесятий день народження доктор технічних наук, академік, маестро вугільної справи – Диколенко Євген Якович.
Він народився 24 березня 1941 року в м. Шахтарську, Донецької області. Тут він здобув гірничу освіту і шахтарський гарт.
1 
958-1961 рр. – учень гірничого технікуму м. Торез, Донецької області, 1961-1962 рр. – гірничий майстер шахтоуправління «Червона Зірка» тресту «Чистяківантрацит» в м. Торез 1961-1967 рр. – навчання у Дніпропетровському гірничому Інституті, 1967-1969 рр. – гірничий майстер шахти №19 тресту «Торезантрвцит» (м. Торез). 1969 р. – помічник начальника, начальник дільниці шахти №19 тресту «Торезантрацит». 1969-1970 рр. – помічник командира взводу воєнізованого загону (м. Торез). 1970-1972 рр. – служба в армії. 1972-1973 рр. – заступник начальника дільниці шахти «Червона Зірка» комбінату «Торезантрацит». 1973 – 1974 рр. – начальник дільниці цієї шахти, 1974 р. – заступник головного інженера з техніки безпеки шахти «Червона Зірка» комбінату «Торезантрацит». 1974-1976 рр. – головний інженер шахти «Червона Зірка» виробничого об’єднання «Торезантрацит», 1976-1980 рр. – директор цієї шахти. 1980-1982 рр. – технічний директор виробничого об’єднання «Торезантрацит».
У 1982-му технічного директора виробничого об’єднання «Торезантрацит» Євгена Яковича направили на навчання до Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР на два роки відриву від виробництва, він поринув в кипучу стихію діячів практики, законодавців індустрії. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вдосконалення технології відробки вугілля в Донбасі на забалансових і тонких пластах».
В 1984 році Євгена Диколенко направляють генеральним директором виробничого об’єднання «Укрзахідвугілля».
За короткий термін завдяки його наполегливості, визначним організаторським здібностям об’єднання твердо стало на план. Був досягнутий найвищий рівень видобутку вугілля за всю його історію – 12 млн. 770 тис. тонн. Причому щороку до плану давали додатково 1 млн. 200 тис. тонн «чорного золота».
Це були роки напруженої праці, заслужених нагород, республіканських і союзних прапорів, золотих медалей, виставок відзнак народного господарства.
Приділялась велика увага не тільки основному виробництву, а й будівництву житла, об’єктів соціальної сфери, в цьому напрямку був досягнутий також найвищий результат за всі роки.
В 1990 році Є.Я. Диколенко переходить начальником відділу ПЕКу Держплану СРСР. Працює на керівних посадах Мінпаливенерго РФ, активно займається науковою роботою. Великий вклад в розвиток вугільної промисловості Євгена Яковича був відмічений високими державними нагородами та галузевими відзнаками. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Св. Станіслава, повний кавалер знаків «Шахтарська слава», тощо.
І хоча останнє десятиріччя його діяльність пов’язана з вугільною промисловістю Росії, Євген Якович не забуває гірників Галичини і приїжджає на свята, як на 50-річчя ДП «Львіввугілля», так і в приватні поїздки до Західної України.
Ви, шановний Євген Яковичу, заслужили авторитет, шану, повагу серед шахтарських колективів, колег та друзів.
Нехай віра та впевненість будуть супутниками у Ваших починаннях і добрих справах.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, добра, достатку, успіхів.
Олександр ХАРЛАМОВ