Листопадові події 1918-го року, проголошення ЗУНР, сприяли появі багатьох українських газет у повітових містечках Східної Галичини. Не став винятком і Сокаль.
12 грудня 1918-го року тут вийшов друком перший номер газети «Голос з-над Буга» (за оригіналом видання – саме закінчення «а», а не «у», що відповідало тодішнім нормам правопису), як орган Сокальської повітової ради, і вона стала першою друкованою газетою-ластівкою на теренах Сокальщини. Часопис висвітлював процеси будівництва молодої держави і розгортання українсько-польської війни (1918-1919 рр.) на північно-західних кордонах ЗУНР, друкував поіменні списки полеглих у боях українських січових стрільців, воїнів Української Галицької Армії. Основні рубрики: «Новинки», «Вісті з краю», «З світа», «Урядова часть», «Звідомлення про бої».
Перший редактор – Ярослав Біленький.
Після поразки ЗУНРу у 1919 році газета припинила своє існування. Відновила вихід аж у 1936 році і виходила до 1938 року. Хоча спочатку була задекларована як двотижневик, але перших два роки приходила до читачів не завжди регулярно.
Газета (обсяг – чотири сторінки, кожна обсягом формату А 3) започаткувала подвійний облік номерів: щомісячний і наскрізний – від 1-го числа. З 15 липня 1938 року, коли видання стало тижневиком, редакція запровадила новий, щомісячний відлік чисел.
Починаючи з 1937-го року редакція «Голосу з-над Буга» видавала ще й два додатки-місячники – «Голос молоді» та «Культура й життя». Зокрема «Голос молоді» друкував твори літераторів-початківців, рецензії на збірки поезії та прози. Також вийшло друком одне число календаря-альманаху «Буг» (1937 рік, на 1938 рік).
Уже в першому номері «Голосу з-над Буга» редакція заявила, що газета не буде (особливості правопису зберігаємо) «голосом жодної партії чи групи, не буде органом цієї чи іншої верстви народу, але буде голосом великої енергії, яка розпорошена тепер, в недалекій може будучині приверне сили знеможеному народному Велетневі… «Голос з-над Буга» буде дзеркалом нашого життя, його святочних годин і сірих буднів, буде вірним інформатором подій, які переживатиме не лиш Сокальська область, але і сумежнім нам землі та цілий край і народ». Можливо, що проголошення газетою позапартійності та аполітичності було продиктоване цензурними умовами.
Редактор часопису Петро Стефанишин , відповідаючи на запитання анкети, яку надрукувала сама ж газета (1938. – Ч.8), запевнював читачів: «ідеологічно часопис буде оформлювати обличчя української нації надбужанських земель і стримітиме до погодження дрібних розбіжностей поодиноких областей під прапором Всеоб’єднуючої Ідеї Нації».
На сторінках газети друкувалися переважно статті, замітки, кореспонденції, повідомлення про культурно-освітні, кооперативні та господарсько-економічні справи Сокальського повіту, матеріали на етнографічні теми, подавалися дописи з Кристинополя. «Голос з-над Буга» наголошував на потребі розбудови українського торговельного та ремісничого станів. Цій темі з 1937 року була відведена окрема сторінка «Огляд господарських справ». Головна увага зосереджувалася на репортажах «Із торговельних та промислових станиць» (рубрика).
Цього ж року у часописі з’явилася ще одна тематична сторінка – «Не устань!». Її видавали члени секції молоді «Архибратства Божої Матері Неустанної Помочі в Сокалі». Появу такої сторінки редакція пояснювала тим, що «в теперішніх часах національного розвитку, пекучіше всіх питань, являється розв’язка питання нашого духовного розвою, а з тим питанням нашої моралі й етики».
Майже кожне число «Голосу з-над Буга» друкувало інформацію про події у світі, а 1938 року з’явилася тематична сторінка «Світові події», присвячена оглядам подій за кордоном.
Крім того, вміщувалися інформаційні повідомлення про український промисел, народні ремесла, відзначення історичних дат (зокрема, Шевченківських свят), спорт, репортажі із судового залу, хроніка подій у Сокалі, нові традиції (святкування Дня матері), листування з дописувачами. До редакції надходили листи і з Кристинополя. На останній сторінці регулярно друкувалися рекламні оголошення українських підприємців, спілок, купців та промисловців, що стало одним із джерел фінансування газети. Варто сказати – редактор Петро Стефанишин разом з Євгеном Томчаком став організатором Сокальської філії Союзу українських купців і промисловців, співпрацював з часописом «Торгівля і Промисл».
Можемо окремо виділити народознавчу тематику на сторінках газети, зокрема, матеріали про відкриття, науково-пошукову та виховну й просвітницьку діяльність етнографічного музею «Сокальщина» (ініціатор та організатор справи – Б. Чайковський), ентузіастів, які поповнювали фонди музею цікавими експонатами, жертводавців.
Редакція також друкувала матеріали з історії краю. Їх авторами здебільшого були читачі газети. Акцент їхніх виступів – не бути байдужими до минувшини, зберегти давні витвори народних умільців, майстрів.
Ставши у липні 1938 року тижневиком, газета трохи розширила тематику публікацій. Відтоді почали з’являтися статті, у яких розглядалися питання світової й української політики, часопис цікавили питання – що діється на теренах Радянської України.
У кожному номері «Голосу з-над Буга» друкувалася сторінка «Надбужанські вісті», де подавалася інформація від власних кореспондентів. Репортажі та повідомлення розповідали про різнопланові події культурно-освітнього, господарсько-економічного, релігійного характеру на теренах Сокальщини, Белзчини, Радехівщини, Камінеччини, Горохівщини, Ковельщини, Володимирщини, Замостейщини. Отже, газета навіть прагнула стати регіональною.
Чимало місця на шпальтах часопису відводилось художній літературі. Тут друкувалися твори Н.Ріпецького, П.Стефанишина, В.Лісовського, В.Сурмача, Б.Лепкого, С.Гординського, П.Іванця, П.Слюсара та інших авторів. З газетою активно співпрацювали Б.Чайковський, В.Стефанишин, Т.Решетило, П.Бащук, Е.Перейма, Є.Кравчук, П.Гнатюк.
У повоєнні роки в Сокалі виходила районна газета «Вперед».
Але у 1990-му році колектив редакції вирішив відновити історичну справедливість і часопис знову назвали «Голос з-над Бугу».
 |
 |
Журналісти цього видання ідуть в ногу з часом, але й зберігають та примножують найкращі традиції своїх попередників. На його сторінках часто зустрічаємо інформацію про події у Червонограді, працю шахтарів.
12 грудня делегація ДП «Львіввугілля» в складі керівника інформаційної служби держпідприємства Марії Коноплицької, редактора Веб-сайту «Шахтар Галичини» Олександра Харламова, редактора телестудії «Шахтарські горизонти» Маріни Громик на чолі з помічником генерального директора Миколою Кузмічем завітала до ювілярів.
 |
 |
 |
 |
Від імені генерального директора Петра Солонинки Микола Петрович вручив редактору часопису Василю Сорочуку вітальну адресу та побажав колективу журналістів удачі та творчих успіхів, а також і надалі плідної співпраці з інформаційною службою держпідприємства по висвітленню роботи шахтарських колективів.
Тарас ЛЕХМАН