Ровесниця Львівського вугільного басейну – шахта “Великомостівська”. 55 років тому із надр копальні було видано перші тонни вугілля.
У грудні 1958 року “Великомостівська” була здана в експлуатацію з проектною потужністю 450 тисяч тонн вугілля на рік. За 55 років “великомостівці” видали на-гора 20,7 млн. тонн твердого палива. Підземні скороходи пройшли під землею до цих скарбів 227,7 погонних метрів гірничих виробок.
З пуском шахти найпершим завданням гірників було якомога швидше освоїти її проектну потужність. Починаючи з 1960 року середньодобовий видобуток на “Великомостівській” становив 1000 тонн вугілля. Рекордним для шахти став 1977 рік. Тоді шахтарі видали на-гора понад 600 тисяч тонн вугілля, щодоби видобуваючи по дві тисячі тонн. Цього ж року прохідники пройшли 6 тисяч метрів гірничих виробок. Прохідницьку школу високої майстерності пройшли чимало гірників, а нині гідно продовжують її прохідники під керівництвом Миколи Лінинського (бригадир Теодор Венгель) та Володимира Приходька (бригадир Віктор Васьків). Не поступаються й вуглевидобувники. Гірники дільниці, яку очолює заслужений шахтар України Анатолій Потопа, а бригадир – заслужений шахтар України Ярослав Бурлаченко видали на-гора у 2012 році майже 326 тисяч тонн твердого палива.
Прикладом для молодих гірників завжди будуть сивочолі ветерани війни Віктор Поліх, Степан Калахан, Ярослав Радик, Олександр Чорбенко, воїни УПА Василь Ростун, Андрій Принуда, начальники вуглевидобувної дільниці Володимир Макарчук та ДПР Анатолій Лисов, ветерани праці Йосип Живко, Анна Глодна, Костянтин Періх, Степан Чернюх, Василь Грицик, Олег Дмитрук, Ігор Скоропад, Володимир Біда, Леся Андрущак, Катерина Ващук та багато інших, які не один рік поспіль примножували здобутки рідного підприємства.
Не одне десятиліття присвятив “Великомостівській” нинішній голова Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України Олег Турчин. Починав з електрослюсаря, згодом механік, досконало знає гірничу справу. Та найбільше вболіває за людські долі. Своє рідне підприємство Олег Петрович відстоює на усіх рівнях. Згадаємо 1996 рік, коли постало питання про закриття шахти, як неперспективної і 2013 р. – коли знову на порядку денному питання ліквідації, адже зупинка “Великомостівської призведе до вивільнення понад тисячі шахтарів, а їхні сім’ї залишаться без засобів до існування. Голову Львівської територіальної організації турбує доля колективу ще однієї шахти,яка йде на закриття – “Зарічна”.
Завдяки зусиллям всього шахтарського колективу “Великомостівська” не один рік поспіль виконує та перевиконує виробничі завдання з вуглевидобутку, чим зміцнює виробничий потенціал копальні.
Не одне покоління шахтарських династій сумлінно працювало на шахті “Великомостівська”. Це Періхи, Ляхови, Дмитріви, Покладюк-Сава, Горбенко-Матейко та інші. За роки роботи звання “Заслужений шахтар України” удостоєно Івана Момота, Петра Черкаса, Анатолія Потопу, Євгена Добрянського, Івана Мелету, Ярослава Бурлаченка, Юрія Кунту, Олега Дмитрука. Чимало робітників отримали Грамоти та галузеві відзнаки. А наразі “великомостівці” й надалі доводять, що виробничі завдання їм під силу,завтрашній день вони можуть зустріти впевнено.
Починаючи з 1958 року підприємство очолювали Іван Гайдаш, Дмитро Булгаков, Микола Черних, Володимир Коваленко, Юрій Грудцин, Володимир Постоловський, Лев Успенський, Володимир Шуригін, Віктор Хлопов, Іван Момот, Анатолій Чукас, Юрій Кунта. Сьогодні шахтарським колективом керує Сергій Суворов, який доводить, що дострокове виконання виробничого завдання для шахти-ювілярки вже стало традицією.
Лариса ГУМЕНЮК