виплатило протягом 2013 року відділення ВДФССНВ і ПЗ у Червонограді, каже начальник установи Роман Сташкевич. І продовжує: у місті відчутно вщухає соціальна напруга в шахтарському середовищі, коли регресники вчасно отримують належні їм щомісячні соціальні виплати. Про це та інші аспекти діяльності Виконавчої дирекції – у розмові з її керівником.
- Романе Ярославовичу, скільки потерпілих є на обліку у Червоноградському відділенні Фонду?
- На обліку знаходиться близько 12 тисяч осіб. Це люди, які стали інвалідами через трудове каліцтво на виробництві, і ті, які набули професійного захворювання. Щомісячні виплати потерпілим за різними напрямками складають майже 36,5 мільйонів гривень. Відповідно за рік сума страхових виплат потерпілим складає близько 400 мільйонів гривень. На сьогодні максимально гранична сума одноразової допомоги – 77 тисяч 996 гривень.
Також відділення Виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ в Червонограді проводить щорічний перерахунок з щомісячних страхових виплат з 1 березня на коефіцієнт, встановлений державою.
Усі кошти, які надійшли у наше відділення Фонду, профінансовані. Попри всі труднощі, 2013 рік завершили без боргів перед потерпілими.
- Скільки путівок видано підопічним на санаторно-курортне лікування? Чи вже відомо, скільки їх буде на 2014 рік?
- Наші підопічні отримали 576 путівок на санаторно-курортне лікування на загальну суму 5 млн. 683 тис. 383 грн. Щорічно інваліди трудового каліцтва і профзахворювань оздоровлюються в санаторіях Ялти, Одеси, Гурзуфа, Євпаторії, Східниці, Трускавця.
Інвалідам третьої групи путівка належить один раз на три роки, другої-раз на два роки, першої групи – щорічно.
На перший квартал 2014 року путівок не замовлено, бо ще відбуватиметься тендер. Починаючи з другого кварталу і до кінця року виділено на санаторно-курортне лікування 611 путівок.
- Чим ще забезпечують потерпілих?
- Спільними зусиллями працівників відділення виконавчої дирекції Фонду і відповідними службами охорони здоров’я потерпілим надається медична допомога, оплачуються лікарняні листи, коли людина травмувалася на виробництві. Їх забезпечують необхідними медикаментами, протезно-ортопедичними виробами, інвалідними візками, автомобілями. Відділення Фонду повністю забезпечує потерпілих усім необхідним, що їм передбачено.
Починаючи з 2007 року, червоноградцям-інвалідам трудового каліцтва видано 61 автомобіль, в тому числі у листопаді 2013 року власниками «Славути» стали четверо шахтарів-регресників. На сьогодні у Львівському управлінні на отримання автомобіля чекає дев’ятеро осіб. Зазначу, що потребує індивідуального автомобіля кожний потерпілий відповідно до групи інвалідності.
- Скільки осіб щомісячно звертаються до відділення дирекції Фонду вперше?
- Особам, які вперше звертаються до Фонду, реєструють нові справи на страхові виплати. В середньому – це шістдесят осіб щомісяця. У 2013 році на облік взято майже 700 потерпілих.
- Минуло три роки, як ви очолюєте Червоноградське відділення фонду. Як вдається вгамовувати емоційно налаштованих регресників в період, коли вони на своїх банківських рахунках не бачать належних соціальних виплат? В редакцію стурбовані шахтарі-регресники, телефонують часто…
- Потерпілі приходять до нас у відділення, ще з порога заявляючи: “Де наші гроші?”. Так, справді в колі шахтарів-регресників часто вирують “пристрасті”, коли вчасно не надходять виплати. Вкотре зазначу, не з вини Фонду зміщуються дати виплат. Траплялося й таке, коли в кабінет заходить тридцятеро, а то й більше осіб і кожен вихлюпує емоції, вимагаючи свого. В такий момент намагаюся людям поясните все на “хлопський розум”, надати максимально правдиву інформацію, яка є на цей момент, і таким чином прояснити ситуацію. Намагаюся ці емоції вчасно загасити. Спілкуючись з людьми різних характерів, вчуся бути терпеливішим, стриманішим, толерантнішим, зрештою, бути психологом. Усі питання, які виникають, намагаємося якнайширше донести до страхувальників і потерпілих.
- Ваші побажання червоноградцям у Новому році?
- Зичу усім здоров’я, отримувати гідну заробітну плату. Щоб зароблені важкою працею кошти приносили тільки радість і щастя. А ще, щоб у недалекому майбутньому наше життя досягнуло рівня європейських держав.
Розмову вела Наталія Маїк.
За матеріалами газети «Новини Прибужжя»