В ДП «Львіввугілля» журналісти регіональних ЗМІ зустрілися з керівниками цього підприємства. На прес-конференції в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Андрій ДЯЧЕНКО підбив підсумки роботи гірників за I квартал 2014 року, відповів на запитання журналістів.
Підкресливши, що він тут народився, виріс, працює у Львівсько-Волинському вугільному басейні, п. Андрій запевнив, що добре знає проблеми шахтарів і всім серцем вболіває за вугільний басейн. Далі він підбив підсумки роботи ДП «Львіввугілля» за I квартал цього року.
– З минулого року, коли прийшов П. Солонинка, робота на підприємстві, бачення ситуації кардинально змінилось,– відзначив він. – Ситуація була загрозлива: якщо раніше ми завжди були на висоті, в числі п’яти кращих вуглевидобувних підприємств України, то потім все пішло на спад. Був ризик не вводити в дію очисні лави, відсутність очисної лінії, мали втрачати вуглевидобуток. Це могло призвести до спаду реалізації продукції, не забезпечення робочими місцями тощо. Та, на щастя, із зміною керівництва в травні минулого року була розроблена програма, дієві заходи, завдяки яким спільними зусиллями вдалося стабілізувати ситуацію і вийти на рівень 5,5 тис. тонн, тобто якщо в жовтні минулого року у нас був ризик закінчити рік з 2 – 2,5 тис. тонн, то сьогодні маємо 5,5 тис. тонн вугілля. Якщо говорити про подальшу перспективу, то нині є складна ситуація з реалізацією вугільної продукції, що є стримуючим фактором нашої подальшої роботи. У нас є резерв в плані введення нових очисних вибоїв і збільшення об’ємів виробництва. Але, на жаль, існує така проблема як профіцит вугілля. Якщо ввести два – три додаткові очисні вибої по шахтах «Відродження», «Степова», то видобуток вугілля може скласти 7,5 – 8 тис. тонн. Якщо це взяти по товару і загальному об’єму, ми можемо мати додаткових 50 тис. тонн рядового вугілля і в товарній продукції десь 30 тис. тонн. Якщо брати в цінах, то ми можемо додатково заробити 30 млн. грн. , які можна використати на необхідні проблеми. Треба відзначити, що в нас підготовлені гірничими роботами лави. До кінця року колектив ДП в змозі працювати на тих об’ємах і тих показниках, які сьогодні маємо. Минулого вівторка ми захистили економічну програму, в якій визначено, що ми спроможні і можемо забезпечити стовідсотково напрацювання коштів на заробітну плату для працюючих в нашому підприємстві.
Далі А. Дяченко відповів на запитання журналістів і, зокрема, наголосив на плідній співпраці з Сокальською владою.
– Ви говорили про профіцит вугілля. Чи працюєте над тим питанням, щоб збувати вугілля не лише державі, а й приватним структурам?
– Ми готові співпрацювати з приватними структурами і ми працювали з ними дуже успішно. Не хочу коментувати деякі речі, ви можете почитати на нашому сайті «Шахтар Галичини» інтерв’ю нашого міністра Ю. Продана, де чітко написано: вийшов Наказ №237 по Міненергвугілля, там є таке: вилучити як корупційну складову посередників. Тобто маємо бути впевнені, що при реалізації вугілля буде відсутня корупція. Ми повинні вилучити корупційну складову і зменшити фінансове навантаження держави на видобуток вугілля. Потрібне тільки принципове рішення і законність виконання цих пунктів.
– Чи матимуть роботу на вугільних підприємствах цьогорічні випускники ліцеїв і коледжів?
– Можуть бути впевнені, що матимуть роботу, бо для цього і є гірничо-будівельні ліцеї – щоб забезпечити кадрами Львівсько-Волинський вугільний басейн. Наприклад, в минулому році у нас була дуже серйозна ситуація, був період без ніяких конструктивних рішень. Нам, зокрема і мені, як голові державної комісії по захисту дипломних робіт у Червоноградському гірничому технікумі, було важко спілкуватися з випускниками, бо перше питання було чи забезпечимо ми їх роботою. Я завжди казав генеральному директору, що їх треба брати на роботу. П. Солонинка мене почув і ми стовідсотково взяли тих, хто хотів працювати на шахтах ДП «Львіввугілля». Й надалі політика буде така, щоб діти, які закінчили учбові заклади, були впевнені, що вони будуть працювати.
– Скажіть, будь ласка, чи ліквідовані перепони на шляху реалізації вугілля на електростанції з певних політичних мотивів або які належать провладним особам? І чи налагоджена робота з комунальниками?
– Будь-яка дія, направлена проти народу, проти зниження його рівня життя, це вже є політичне питання. Але не потрібно все прив’язувати до політики. Так, сьогодні існує велике питання з реалізацією вугілля. Це – загальнодержавна проблема. Ці питання розглядаються на всіх рівнях. Для того, щоб вийти на ті об’єми, які нам необхідні, потрібно, щоб кінцевий продукт – кіловат електроенергії – мав збут. Якщо цього нема, то відповідно і виникає ось цей ланцюжок. Сьогодні це питання стоїть на першому плані в Міненервугілля. Думаю, що це – питання часу. Зі зміною керівництва люди на місцях ще не прийшли до правильного рішення. Що стосується комунальників, ми розраховуємося зі всіма, принаймні мінімум, який можемо, даємо. Недавно спілкувався з Червоноградським міським головою Ігорем Чудійовичем, він абсолютно розуміє питання оплати за житлово-комунальні послуги – за воду, за тепло. Можу назвати таку цифру. Якщо в минулі роки з комунальниками, принаймні Червонограда, Сокаля, розраховувалися в сумі 200-250 тис. грн., то сьогодні ми вже вийшли на 450 тисяч. Так, є значні борги, але принаймні наше бачення – робити будь-які кроки назустріч, нехай невеликі, але які мають забезпечити нормальне функціонування міста, не погодинно там давати воду, світло, а щоб люди дійсно відчували комфорт. Повірте, нам також дуже багато винні, в нас є теж дебітори, але ми існуємо нормально. І надалі будемо працювати в цьому напрямку.
– Пам’ятаємо старі часи, коли котельні працювали на вугіллі. Скажіть, будь ласка, наскільки реальним є повернення до цього і наскільки це би було корисним для ДП «Львіввугілля»?
– Якщо говорити з точки зору пересічного громадянина, ми пам’ятаємо коли була котельна першої Червоноградської шахти, коли вітер дув із заходу на схід. Повертатися до спалювання вугілля в котельнях, напевно з точки зору екології і технології неправильно. Якщо виходити на нові процеси спалювання вугілля – це було б правильно. Колись так робили по Добротвору. Це інша справа.
– Скажіть, будь ласка, як зараз відбувається співпраця з центральною збагачувальною фабрикою? Яка зольність вугілля і як ви працюєте над тим, щоб її знизити?
– По – перше, зольність не є такою складовою, цей процес не будемо говорити, що ми маємо збільшити чи зменшити, це залежить від ситуації, яка складається на вугільному підприємстві, умов відпрацювання запасів. По-друге. в нас є деякі напрацювання, які дають можливість знизити якийсь відсоток. Що це дає? Це дає вихід товарної продукції, тобто збільшення концентрату. Цей процес керований. Ті питання, які ви задаєте, пов’язані з проблемою відвантаження, яке стримує наш розвиток. Це перше, що не дає нам дивитися у завтрашній день. Що стосується фабрики, маємо ділові відносини, я вже двічі зустрічався з директором фабрики, є розуміння з усіх питань, ми готові спілкуватися і, наскільки знаю, останнім часом не виникає проблем, як чотири – п’ять років тому. У нас сьогодні нормальні стосунки, як з будь-якими іншими партнерами.
– Які шахти зараз є найпроблемнішими і які можуть бути закриті , скажімо, через п’ять років?
– Про закриття шахт не хотів би говорити взагалі. З тієї простої причини, що ДП «Львіввугілля» є найбільшим платником податків у Львівській області і це не є секретом. Державне підприємство є сьогодні містоутворюючим. Кажу це, бо сам живу в Червонограді і в мене також болить душа за місто. В нас припинився процес закриття шахт. Були закриті шахта «Великомостівська №5, «Бендюзька», тоді «Великомостівська» №2 і, на жаль, попала шахта «Візейська» в той список. Нас підводили під закриття шахти «Зарічна». Але вдалося переконати, що будь-яке підприємство має право на існування, якщо воно приносить користь і в першу чергу дає робочі місця. Сьогодні «Зарічна» видобуває 300 тонн сокальського вугілля і в перспективі вона може працювати ще два-три роки, що дає плавний перехід до вивільнення людей і їх працевлаштування. Сьогодні треба говорити не про закриття шахт, а про цивілізоване призупинення їх роботи і перехід людей на інші підприємства. Ризику закриття як такого нема, все залежить від політики держави. Навпаки, нині потрібно будувати шахти.
– На сайті «Міненервугілля» є список підприємств, які підлягають приватизації і шість підприємств ДП «Львіввугілля» потрапили до нього як такі, що підлягають підготовці до приватизації, окремо там йдеться про «Степову». Яка ситуація зараз?
– Ситуація не змінилася. Фонд майна і вищі структури ставлять питання, що шахта «Степова», напевно, не буде в концесії. А решта все по-старому.
– Як Ви до цього ставитесь?
– Якщо дійсно прийде інвестор, який готовий вкласти кошти і покращити умови, тобто вкласти кошти на технічне переоснащення, забезпечити робочими місцями людей, я однозначно відношусь до цього позитивно. Дії уряду спрямовані на зменшення навантаження на державний бюджет. Тож не потрібно боятися інвесторів
– Наскільки зараз кризова ситуація вплине на державну підтримку ДП «Львіввугілля» і чи передбачається підтримка вугільної галузі?
– На сьогоднішній день держава виконує всі свої фінансові зобов’язання в плані підтримки ДП «Львіввугілля». Наше підприємство нормально функціонує завдяки державній підтримці.
– Непросто йде приватизація гуртожитків у Червонограді, є багато проблем. Як думаєте їх вирішувати?
– Проблем не бачу, є звичайна рутинна робота передача йде, вона мала би бути вже давно закінчена, тому що це перший крок, щоб зняти навантаження на тонну вугілля. Два гуртожитки вже передали на баланс міста. Я дякую владі, що розуміє цю ситуацію. Так, є там деякі питання, які ми вирішимо в процесі роботи.
 |
 |
– Чи є програма погашення боргу перед комунальними службами Червонограда?
– Так, борги є. Як я вже казав, ми будемо робити все, що в наших силах і можливостях, щоб місто і надалі нормально функціонувало: щоб люди мали воду, світло. Але чомусь ніхто не говорить, що наше підприємство надає допомогу в благоустрої міста, щоб знизити навантаження на місцеву владу і дати їй можливість займатися іншими питаннями.
На закінчення П. Андрій привітав усіх з Великодніми святами і побажав поважати один одного, допомагати один одному, щоб українцям жилось комфортно у своїй державі.
Записала Валентина БЛУДОВА
(«ГОЛОС З-НАД БУГУ»).