До 50-річчя від дня народження в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля», заслуженого гірника України Андрія Павловича ДЯЧЕНКА.
Майже п′ятнадцять років тому, спілкуючись із журналістами, молодий директор шахти «Відродження»(№4 «Великомостівська») Андрій Дяченко сказав: – Мій професійний вибір нетиповий. Ніхто з родини не був пов′язаний з шахтарською справою: батько – військовий, мати – медичний працівник. Але жити в шахтарському Червонограді та не звертати увагу на видобування «чорного золота» – нонсенс. Тому спочатку закінчив Червоноградський гірничий технікум, вищу освіту здобув у Дніпропетровському гірничому інституті (нині Національний гірничий університет). Скажу більше – якби знову повернувся в той час, то неодмінно обрав би професію шахтаря.
…Родовід Андрія Павловича з Черкащини, однак шахтарем-професіоналом він став на Галичині – краї запашної кави та смачних львівських цукерок. Першою спробою було опанування професій електрослюсаря та гірника очисного забою на шахтах ВО «Укрзахідвугілля». Згодом талановитий та невтомний працею молодий шахтар працював гірничим майстром, а у 28 років його було призначено начальником вуглевидобувної дільниці шахти «Лісова» (№6 «Великомостівська»). І далі за професійним поступом наполегливо працював, весь час заохочуючи себе до професійного зростання, на багатьох гірничих підприємствах Львівського вугільного басейну – головним інженером шахт №9 «Великомостівська» (1997р.) та «Зарічна» (1998р.). Потім директором-головою правління шахти №5 «Великомостівська» (1999р.), директором шахти «Відродження» (2000р.), заступником директора з виробництва ДП «Львіввугілля» (2001, 2005р.р.), директором шахти «Візейська»(2003р.). З січня 2007 року призначений заступником генерального директора з виробничих питань ДП «Львіввугілля».
Пройшовши всі посади від робітника до керівника, Андрій Дяченко все більше переконувався, що Львівщина унікальний шахтарський край, у надрах якого й дотепер лежить ще понад мільярд тонн «сонячного каменю», який чекає свого часу для розробки. Він чітко розуміє потреби виробництва і досконало знає всі тонкощі виробничого процесу. Однак найбільше й найголовніше багатство, на його думку, людина праці. І успіх у роботі забезпечують саме вони – пересічні гірники, від добросовісної роботи яких залежить майбутнє Львівського вугільного басейну. Тому в трудовому колективі має бути витримка, розсудливість і взаємовиручка. Він чітко розуміє, що починати потрібно, насамперед, з себе: якщо вимагаєш слухняності, охайності, дисципліни – треба зголоситися першим. Бути прикладом для інших – один з найкращих способів завоювати повагу людей.
З березня 2014 року Андрій Павлович призначений на посаду в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля». Його високий професіоналізм, принциповість і діловитість, вміння працювати з людьми додає впевненості, що вугільний басейн Львівщини має перспективу. Попереду ще багато справ. І, розуміючи,що «один в полі не воїн», він у своїх починаннях на посаді першого керівника держпідприємства покладається на мудре слово та підтримку фахівців гірничої справи – керівників служб, директорів шахт, начальників дільниць та бригадирів, без професійного досвіду яких неможливе подальше життя базової галузі краю. Адже вся команда націлена на збільшення вуглевидобутку та виконання державного плану. І труднощі долаються гуртом. Андрій Павлович переконаний : вугільні підприємства повинні поповнюватися молодими спеціалістами – випускниками Дніпропетровського Національного гірничого університету, Червоноградських гірничо-економічного коледжу та гірничо-будівельного ліцею. Й надалі повинна діяти відновлена школа кадрового резерву на заміщення посад керівного складу вугільних підприємств. Його заповітна мрія – будівництво на березі Західного Бугу нових потужних шахт, працюючи на яких, гірники своїми мозолястими руками та невтомною працею створять благополуччя і добробут шахтарським сім′ям та всім містянам вугільного Прибужжя.
За вагомий особистий внесок у зміцненні енергетичного потенціалу держави, забезпечення сталої роботи вугільної промисловості Указом Президента України від 24 серпня 2012 року за №520 йому було присвоєно високе звання «Заслужений гірник України». Він став першим у цій номінації із шахтарської когорти нашої держави.
Нагороди : кавалер знака «Шахтарська слава» – І (2008р.), ІІ (2007р.), ІІІ (2002р.) ступенів, відзначений знаком «Шахтарська доблесть» ІІІ ступеня (2011р.), відзнаками «Почесний шахтар ВО «Укрзахідвугілля» (2000р.) та «За виконання поставленого завдання»(2001р.).
Прес-служба