Воєнні дії на Сході тримають у тривозі й напрузі усіх, незалежно від регіону, професії, соціального статусу. Громадяни всіляко намагаються морально й матеріально підтримувати тих, хто захищає цілісність країни, хто опинився в біді. Не залишилися осторонь і незалежні профспілки Львівщини. Ось розповів на Михайло Шабля, голова регіональної об’єднаної НПГУ міста Червонограда.
- Зараз уся увага прикута до Донбасу, а яка ситуація у вашому регіоні?
- У нас становище значно спокійніше, ніж на Сході, хоча я не сказав би, що краще. На нашій території немає бойових дій, але ситуація напружена, бо молоді хлопці йдуть воювати. Мобілізували 92 працівники ДП «Львіввугілля» та п’ятьох із ПАТ «Львівська вугільна компанія». Але кількість призовників постійно змінюється, бо повістки працівникам приходять чи не щодня. Зараз уже понад сто осіб мобілізовано. А нещодавно в Сокалі провели в останню путь солдата, який загинув на Сході.
- Саме тому незалежна профспілка вирішила захищати працівників, які зараз воюють.
- Так склалося, що наші люди перебувають у гарячих точках на Сході, і ми, чим можемо, намагаємося їм допомогти. Збирати кошти на бронежилети, каски прилади нічного бачення. Усе це робилося добровільно – давали, хто скільки міг. Кожна шахта вирішила обмундирувати й забезпечити засобами захисту своїх працівників, призваних до армії. Керівництво підприємств підтримало цю ініціативу. Профспілки разом із керівництвом шахт купували й передавали солдатам, кажучи по – нашому, по шахтарськи, засоби індивідуального захисту. До речі, не просто було переправити через польський кордон придбані за кордоном каски і бронежилети, адже дозволяється провозити тільки по одному екземпляру. Тому люди перетинали кордон по кілька разів, щоб принести більше засобів захисту. Потім телефонували, розшукували наших вояків через їхніх рідних, бо з військовими не мали інформації про місце перебування усіх. На шахтах зібрали 2 млн. грн. на підтримку поранених та сімей загиблих.
Працює комісія, до складу якої входять працівники ДП «Львівугілля» представники профспілок, лікарів, громадських та політичних організацій. Вона й займається розподілом коштів і звітністю. Приміром, ми на засіданні профкому ознайомлюємо людей з інформацією про те, як використовуються грошу. Усе відбувається прозоро і належно контролюється.
- Війна, звісно, закінчиться й мобілізовані гірники мають повернутися на свої робочі місця. Чи не виникатимуть у них труднощі?
- За усіма призовниками, згідно з чинним законодавством, зберігаються їхні робочі місця. Ми, профспілка, контролюємо це питання, активізували також юристів. Як відомо, зараз на шахтах прийому на роботу немає, тому поки що на місцях призовників тимчасово працюють гірники з шахт, що закриваються. Бажаючих працювати у нас вистачає, було би тільки достатньо робочих місць.
- Чим, окрім турботи про військових, переймається наразі ваша профспілкова організація?
- Непокоїть нас ситуація на складах: вони лише наполовину розвантажені. При тому, що частка видобутого нами вугілля становить не більше 8% від загальної кількості по Україні, на складах його зберігалося 1,2 млн. тонн, і з них 306 тис. тонн – ДП «Львівугілля», тобто четверта частина. Зараз у зв’язку з ти, що відвантаження вугілля зі Сходу зменшилося через ситуацію, яка там склалася, нам удалося розвантажити склади. Нині на них залишилося близько 170 тисяч тонн вугілля. Але немає жодних гарантій, що ми так працюватимемо й далі. Бо графіків збуту вугілля на рік немає, є лише на один місяць. Почався липень, і ми не знаємо, якою буде ситуація з відвантаженням вугілля навіть у ньому, не кажучи вже про подальшу перспективу.
Щодо виплати зарплати, то тут проблем немає: за травень з гірниками розрахувалися повністю, за червень зарплату нараховують, як і передбачено Галузевою угодою, за тарифними ставками і окладами з мінімальної зарплати 1218 грн. Хочеться сподіватися, що у цей непростий для країни час держава й далі не забуватиме про шахтарів. Віримо, що війна незабаром закінчить, наші хлопці повернуться до мирної праці.
Газета “АСПЕКТ”