Кажуть: шахта починається з кліті.
- Ні,- категорично заперечує голова профкому “Межирічанської” Сергій Ткач, – з людини, з шахтаря. З такого, як Андрій ЛЕНЬ, повного кавалера знаку “Шахтарська слава”.
Так, з легкої руки Сергія Петровича познайомився із 44-річним машиністом гірничо-виймальної машини дільниці прохідницьких робіт Андрієм Ленем. Він, як на мене, мало нагадує “рубаху-хлопця” з відомого фільму, що йде напролом підземній стихії, прокладаючи шлях до вугілля. Та Лень і не претендує на кіногероя.
- Зате наш Андрій,- розповідає начальник ДПР Михайло Питель,- класний прохідник. Надійний і в роботі, і в житті. Завжди готовий підставити своє плече.
Андрій Лень із селянського роду, із Яворівщини. Хто народився в селі, знає: там ледачих не люблять, тим більше таких, що шукають легкого хліба. Цю істину він зрозумів ще в дитинстві. І тепер любить повторювати батькові слова: “Працюй, синку, там де важче. А де важко – росте чоловік”.
До армії Андрій навчався в Угнівському профтехучилищі, де здобув професію тракториста-екскаваторника. Коли змінив солдатську форму на цивільний костюм, мріяв змінити і сільську прописку. Його земляки – брати Корені, Богдан, Михайло та Андрій, які вже працювали прохідниками в Червонограді, загітували на шахту.
Тепер, на відстані часу, Лень не шкодує, що так повернулася доля. Адже впевнений, що знайшов себе в проходці. Шахтарським шляхом пішли і брати-Юрій та Микола.
Щодо Андрія, то в його трудовій книжці лише два записи: шахти “Степова” і “Межирічанська”. З копрами “десятої” поріднився відразу після тримісячного навчання в Червоноградському ПТУ №55, де здобув фах прохідника-кріпильника.
Це тепер Леня не здивуєш примхами і сюрпризами надр, не злякаєш будь-якою роботою в підземці, а тоді було все. Та у круговерті трудових буднів зростав професійний рівень молодого гірника в
бригаді прохідників Андрія Селукова.
Збігали дні, як люди, несхожі між собою. У шахту Андрій завжди спускався в піднесеному настрої. Робота сповна заволоділа ним, але хотілося більшого: працювати на прохідницькому комбайні.
І таки його мрія збулася, але уже на шахті “Межирічанська”. Тепер Андрій поспішав на зміну з братами Коренями. Здається, це було вчора, а вже минуло майже двадцять років, як шахта “Межирічанська” стала для нього рідною. Він згадує труднощі, дні, що залишилися найбільш пам’ятними. Та під час розмови найчастіше повторював: “Хоч робота в проходці – не мед, але вона мені в радість”.
Андрій Лень не полишив шахту навіть у важкі дев’яності роки, тоді гірники Прибужжя масово від’їжджали на заробітки. Залишився вірним “межирічанці”, коли тут трапилась біда – пожежа. Брав участь у її ліквідації.
Сьогодні на шахті інша ситуація. Позитивні зміни відбуваються і на підготовці очисного фронту робіт. Дільниця, яку очолює Михайло Питель, де працює комбайнером Андрій Лень – одна з кращих в басейні. У 2012 році підземні скороходи проклали 3100 погонних метрів гірничих виробок, а уже в 2013-4004 п.м. У нинішньому готові перевершити й цей рубіж.
- Дивуюся я вам, хлопці,- сказав якось старий прохідник,- звідки стільки сил? Комбайн ГПКС -і той старенький.
Кажу про це Андрію.
- У нас дружний і сильний колектив,- відповів прохідник.
А бригадир Сергій Клюйко додав:
- Підземній стихії ми протиставляємо все своє вміння, проходячи 187 конвеєрний штрек. А приклад
в роботі демонструє саме Андрій Лень.
Для нього немає секретів в гірничій справі. Він незамінний в ремонтній зміні. Класно працює на прохідницькому комбайні. Сам же Лень стверджує, що майстровитих гірників на дільниці чимало. Наприклад, Андрій Васечко, Віталій Шевчук, Сергій Сухий, Володимир Тарас, Андрій Гузовський, Михайло Мельничук, Василь Возняк…
…Наряд закінчився, ремонтна зміна вирушила до лампової. Серед них і Андрій Лень, повний кавалер знаку “Шахтарська слава”, для якого усі трудові будні і життєві помисли тісно пов’язані з шахтою “Межирічанська”. Тому запитання: “Із чого починається шахта?”, зрозуміло, є недоречним.
Володимир ЗІНЧЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»