Шлях, який пройдено гірничорятувальниками – це дорога самовідданого служіння безпеці нашого шахтарського краю. Завдяки високому професіоналізму, досвіду, мужності та рішучості особового складу врятовано немало людських життів, упереджено та ліквідовано чимало аварій.
Стрімкий розвиток промисловості потребував все більшого обсягу добутку енергоносіїв. З початком видобутку вугілля в Західній Україні в грудні 1952 року у м. Нововолинську створюється перше професійне гірничорятувальне формування – 3 окремий воєнізований гірничорятувальний взвод. З подальшим розвитком Львівсько-Волинського вугільного басейну та збільшенням його видобувних потужностей один взвод уже не міг повноцінно обслуговувати всі об’єкти гірничої промисловості. Тому 14 лютого 1954 року він увійшов до складу 36-го окремого воєнізованого гірничорятувального загону, який очолюють кращі спеціалісти гірничорятувальної справи: М.Г.Прокошин та В.М. Івашов. Саме тоді і саме вони закладають фундамент майбутнього 50-го ВГРЗ, який засновується у м. Червонограді 2 лютого 1966 року. Починаючи з цього часу загін очолює ціла плеяда одних з найкращих та найдосвідченіших спеціалістів гірничорятувальної справи: Ю.М.Писарєв (1966-1970), В.М.Балашов (1970-1971), А.К.Тургеля (1971-1985), В.В.Фоменко (1985-1999). Під їх керівництвом загін перетворюється у потужний підрозділ, забезпечений найсучаснішою гірничорятувальною апаратурою, у якому працюють багато високопрофесійних спеціалістів. В 1982-1984 роках в м. Червоноград силами працівників загону був збудований новий потужний комплекс споруд технічного призначення та житловий будинок для працівників загону. До складу комплексу входять робочі кабінети, гараж оперативного автотранспорту, база гірничорятувального оснащення, кімнати для технічного обслуговування киснево-дихальної апаратури та іншого обладнання, майстерня, учбово-тренувальний комплекс, учбова шахта, тренувальний полігон.
Після проголошення Незалежності України підрозділ змінює свій порядковий номер з 50-го на 12-й ВГРЗ. Прийшли важкі часи та випробування для вугільної промисловості. З реформуванням та зменшенням фінансування галузі стан охорони праці на шахтах значно погіршився. Суттєве зношення промислового обладнання навіть в умовах його практичної зупинки приводить до зростання кількості аварій та катастроф техногенного походження не тільки у вугільній промисловості, а й в інших галузях виробництва. З погіршенням екологічної обстановки в світі все більше нагадують про себе аварії природного характеру.
В таких умовах, як ніколи, виникла потреба в професійних формуваннях, які б надавали кваліфіковану допомогу не тільки на підприємствах різних галузей виробництва, але й населенню. Доля випала 12-му ВГРЗ стати одним з таких формувань на території Західної України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1620 від 12 жовтня 1998 року 12-й ВГРЗ передано із сфери управління Міністерства вугільної промисловості до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а сам загін перейменовано у Червоноградський ВГРЗ. На зміну своїм старшим і досвідченим колегам прийшли молоді, енергійні, але не менш професійно підготовлені спеціалісти. З 1999 року командиром ЧВГРЗ було призначено Я.С.Прихідного, а з 2001 року загін очолив І.П.Лель.
За час перебування в складі Державної гірничорятувальної служби МНС України рятувальники отримали додаткові кваліфікації. Це дало можливість перейти на багатопрофільне обслуговування. Сфера діяльності підрозділу розширилась, він перейшов на постійне та обов’язкове обслуговування об’єктів потенційної небезпеки, що не мали спеціального нагляду.
З 01.02.2006 р. по 31.07.2008р. командиром загону являвся Перехрест Юрій Миколайович.
У 2004-2005 рр. вугільна галузь була визначена Урядом України, як пріоритетна, а вугілля – основним енергоносієм. Перед вугільною промисловістю постало завдання щодо збільшення вуглевидобутку. На тлі відновлення та технічного переозброєння вугільних шахт виникло питання щодо забезпечення їх повноцінного гірничорятувального обслуговування. Тому з 01.09.2006 року Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №417-р передано до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.
Відтепер загін є структурним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. З моменту переходу до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України загін отримав новітнє гірничорятувальне обладнання, стале фінансування.
З 01.08.2008р. по 21.01.2011 року загін очолював Бакутін Віталій Валентинович.
З 22.01.2011 року по даний час загін очолює Яворський Ігор Іванович.
Завдання та функції ЛВ ВГРЗ визначені Положенням про ДВГРС у вугільній промисловості та Статутом ЛВ ВГРЗ. Основним завданням є здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо рятування людей, гасіння пожеж, ліквідації наслідків вибухів, обвалень гірничих порід та виконання інших робіт, де є необхідність в застосуванні засобів органів дихання та спеціального оснащення. Також важливим завданням є контроль і нагляд за здійсненням на гірничих підприємствах, що обслуговуються, профілактичних заходів із запобігання аварій.
Первинним оперативним підрозділом загону, що здатний виконувати повний комплекс аварійно-рятувальних робіт на підприємствах вугільної галузі в районі дислокації, є гірничорятувальний взвод. До складу загону входять оперативний (11 гірничорятувальних відділень) та 1-й (5 гірничорятувальних відділень) взводи, які дислокуються в м. Червоноград Львівської області та м. Нововолинськ Волинської області відповідно. Оперативний взвод є найбільшим в загоні та має на оснащенні найбільш потужну гірничорятувальну техніку. На його базі базується штаб загону.
До складу оперативної служби належить і оперативний відділ, командний склад якого виконує прогнозну оцінку аварійності на шахтах, що обслуговуються, ведуть паспортизацію гірничих виробок шахт, виконують аналіз проектних рішень в питаннях рятування та саморятування гірничих робітників, здійснюють інженерно-технічне забезпечення при ліквідації аварій.
В складі оперативно-медичної служби загону функціонують дві реанімаційно-протишокові групи (РПГ), що надають невідкладну медичну допомогу, здійснюють інтенсивну терапію і реанімацію на місці перебування потерпілих від аварій або нещасних випадків та при транспортуванні їх до лікувальних закладів.
Виробничо-профілактична служба здійснює керівництво роботою шахтних гірничорятувальних станцій (ШГС), які створені для порятунку людей і ліквідації аварії в початковій стадії розвитку. З цією ж метою із найбільш кваліфікованих гірників та інженерно-технічних працівників на усіх шахтах сформовані добровільні гірничорятувальні команди ДГК, які проходять навчання та перепідготовку на ШГС. Робота командного складу виробничо-профілактичної служби спрямована на попередження аварій, підвищення рівня підготовленості шахт до рятування людей і ліквідації аварій, зниження пожежної небезпеки шахт, створення умов, що забезпечують успішне виконання гірничорятувальних робіт.
Депресійна служба здійснює проведення депресійних, теплових та газових зйомок у гірничих виробках шахт, аналіз та оцінку на їх основі стану провітрювання гірничих виробок, розробку заходів розробку рекомендацій з удосконалення вентиляції і забезпечення надійності аварійних режимів провітрювання гірничих виробок.
Спеціальна газоаналітична лабораторія виконує відбір та аналіз планових і аварійних проб рудникового повітря та пилу для газового та пилового контролю на шахтах, що обслуговуються.
Одним з основних обов’язків рядового та командного складу всіх категорій є професійна підготовка та підвищення кваліфікації. Це досягається шляхом поглиблення знань, надбанням навичок та умінь, поліпшенням фізичної підготовки, психоемоційної та теплової стійкості організму. Професійна підготовка за різними напрямками здійснюється систематично на базі взводів згідно розроблених річних та місячних планів підготовки, а також шляхом проведення командирських навчань, командно-штабних навчань та тактичних навчань в складі загону, що надає можливість надати адекватну оцінку підготовленості основного складу до виконання покладених завдань.
Для обслуговування і управління складною технікою, що знаходиться на оснащенні, здійснюється спеціальна підготовка фахівців з експлуатації пожежної техніки, кріогенної техніки, морозильних установок, кисневих компресорів тощо.
Окрім того, кожна особа основного оперативного складу не рідше 1 разу на 3 року проходить курси підвищення кваліфікації на базі Учбового-оперативного ВГРЗ в м. Донецьк за спеціальною програмою.
У 2011-2012 роках проведена велика робота щодо технічного переоснащення загону. Упроваджені нові технічні засоби, а власне було придбано загоном азотну установку для комплексу «Зима-А», повітряний компресор високого тиску, лафетний ствол, підрозділи загону повністю укомплектовані електронними анемометрами АПР-2. Підрозділи поповнені тепловими засобами для виконання гірничорятувальних робіт в умовах підвищених температур та комплектами противибуховими швидкозвідними.
Завдяки високому професіоналізму, сміливим і рішучим діям командного та особового складу загону були успішно ліквідовані численні аварії та аварійні ситуації.
За мужність та героїзм, виявлений при рятуванні людей, високий професіоналізм, самовіддані дії під час ліквідації аварій на вугільних шахтах, віддану працю та виконання завдань за призначенням, особовий та командний склад загону неодноразово відзначався відомчими та державними нагородами, почесними грамотами та відзнаками різних міністерств, відомств, держаних адміністрацій.