- Береза – деревце не просте, а чарівне, має магічну силу! – так, принаймні, стверджували ще наші далекі пращури. До речі, воно єдине на світі з білою корою.
Східні слов’яни-язичники вклонялися березі, влаштовували на її честь свята, довкола водили хороводи, у березовому гаю зустрічали весну, а з її приходом – і Новий рік, бо у прадавні часи Новий рік вітали якраз весною. Зрештою, це деревце дало назву місяцю березню.
Береза – не тільки гарне, а й вельми корисне дерево. Колись оселю освітлювали найчастіше скіпками з берези, а зігрівали людей у господі березові дрова. Вони горять чистим, рівним полум’ям, та й нарубати їх відносно легко.
Однак деревина берези годиться не лише на дрова. З неї, наприклад, роблять лижі – легкі і пружкі. Із березових бруньок та цвіту («сережок») здавна готували ліки, настоянки, і нині виготовляють активоване вугілля. Без березового віника годі уявити лазню. А який цілющий березовий сік! Березовим листям фарбували тканини. Тепер би сказали: екологічно чистий барвник.
Люди доволі часто використовували бересту – тонкий шар кори берези. З-поміж іншого, вона слугувала для виготовлення дьогтю. Ним і вісь від воза змазували, щоб не скрипіла, і взуття натирали, а ще – лікували ним. Сьогодні народні умільці, зберігаючи давні ремесла, виготовляють з берести кошики, скриньки, шкатулки, хлібниці (добре зберігають хліб!), сільнички, навіть капці, у яких і зручно, і корисно ходити.
Якщо для музичних інструментів – ріжків і карпатських трембіт – первинним матеріалом є смерека, то обгортають їх тією ж свіжозрізаною березовою корою. Береста, висихаючи, щільно стягується. Не потрібно жодних клеїв.
Також вважали (і вважають), що береза віддає добру, здорову енергетику. Тільки пртуліться до неї…
А якби я жив у часи Київської Русі, то писав би цю замітку на березовій корі – така собі берестяна грамота.
Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст