На цьому знімку – ветеран вугільної промисловості, кавалер державних нагород і галузевих відзнак Василь Васильович КУДРЕНКО, який шістдесят років тому, разом зі своїми ровесниками почав проходити стволи перших шахт на Львівщині.
Про нього кажуть: прохідник першої руки. Василь Кудренко працював піднесено, красиво, з видумкою. Немов пісню співав.
Ось він іде назустріч, щиро посміхається, жвавий, енергійний, сповнений гумору. Подає правицю. Відчуваю міцний потиск руки сивочолого чоловіка, якому пішов 85-й рік від дня народження.
А народився Василь Кудренко на Полтавщині. Певно, не треба зайвий раз писати про те, яким важким було дитинство хлопця в пору голодомору, яких небезпек зазнав він, будучи підлітком, коли точилася війна. Непросто довелося торувати і шлях у самостійне життя. Доля не пестила, а раз у раз перевіряла його на міцність, посилаючи випробування. Та діти війни швидко ставали дорослими.
Він не з таких, що руки ховають за спиною, у всьому собі давав раду. Та перш, ніж одягнути шахтарську каску, Василь Кудренко встиг попрацювати в колгоспі, ливарником на заводі, бу
дував Київський метрополітен…
І все ж, як кажуть, долю не обманеш. Зрештою, полтавський хлопець призначив собі шахтарський шлях. По цій непересічній дорозі він впевнено пройшов 39 років. Спочатку спускався у шахти Донбасу, а потім був Нововолинськ, будівництво шахт на Львівщині.
- Я працював прохідником у Порицькому будівельному управлінні,- розповідає Василь Васильович. – Легкого не було нічого. Проходили стволи.Здається, нещодавно те було, а уже минуло понад шістдесят років.
Згадує ветеран будівельний майданчик шахти №4 «Великомостівська», нині «Відродження». Поле, обступлене лісом, технарядні, розміщені в землян
ках. І робота до сьомого поту.
Залишив Василь Кудренко, прохідник першої руки, зі своєю бригадою, «автографи», прокладаючи стволи третій, шостій, сьомій, десятій (фланг) «Великомостівських», другій «Червоноградській» шахтах. До речі, сьома «Великомостівська» і стала для нього рідною. Тут, очолювана ним бригада, неодноразово встановлювала рекорди з проходки, стала переможцем всесоюзного змагання, присвяченого 40-річчю стаханівського руху. До речі, про це розповідається в одному із розділів музею «Шахтарська слава» ДП «Львіввугілля».
… Василь Васильович уже давно на заслуженій пенсії. А свою шахтарську славу, як жартує ветеран, у кейсі не носить, вона залишилася там, на глибині 500 метрів. Тепер її здобуває нинішнє покоління гірників, спадкоємці таких, як він, прохідник Василь Кудренко.
Богдана СЕКРЕТА,
студентка факультету
журналістики ЛНУ
ім. І. Франка
За матеріалами газети «Гірник»