Преподобний Феодосій Печерський народився близько 1036 року у місті Василькові, неподалік Києва, у родині княжого службовця. В українських православних церквах його вшановують 16 травня.
Але молоді роки цього достойника пройшли у Курську, куди перебралася родина. Сім’я Феодосія була глибокої християнської віри, побожною. У цьому особливо відзначався батько. Щира молитва, милостиня убогим, пожертви на храми (не скупився, щедро обдаровував) – стало для нього звичною справою. Однак батько помер, коли хлопцеві виповнилося 14 років.
Вже з раннього дитинства Феодосій дуже уважно ставився до церковних повчань, Богослужінь, прагнув достеменно пізнати релігійну науку, цікавився новозавітніми розповідями про життя і діяння Ісуса Христа, інших святих, насамперед – ченців-пустельників, страдників та мучеників за Христову віру. Проте мати аж ніяк не підтримувала його релігійних настроїв та духовних поривань. Вона доволі прагматично мріяла про світську кар’єру свого «дитяти».
Сталося навіть таке, що одного разу Феодосій спробував утекти з дому, аби разом з прочанами відвідати Святі місця Єрусалиму. Вольова і хитра матуся наздогнала синочка і повернула додому. Можемо тільки уявити, який розпач пережив Феодосій. Та як би там не було, все ж всі материнські застереження виявились марними. Феодосій ревно прагнув хоч якось прислужитися Христовій Церкві. Тому, довідавшись, що в деяких церквах не вистачає проскурок, він почав молоти муку, випікати їх та віддавати у храми «за так». І цим вчинком мати була вельми незадоволена.
…Знову втеча. Того разу Феодосій знайшов прихисток у віддаленому місці біля священиків, прислуговував під час Богослужінь та продовжував випікати проскурки. Але і тут мати знайшла його…
Незважаючи на непоборне бажання матері не бачити свого сина у чернечому одязі, на суворі покарання за спроби втекти з дому, таки у 23-річному віці Феодосій назавжди залишив Курськ, світське життя і прибув до Києво-Печерського монастиря. Він вже добре знав про духовні подвиги тодішнього ігумена – Святого Антонія, засновника обителі, тож безпосередньо звернувся до нього, аби той допоміг йому стати ченцем. Антоній зважив на щирі бажання Феодосія і радо прийняв до себе.
Та через чотири роки мати знайшла його навіть у Києво-Печерському монастирі. Однак цього разу сталося зовсім зворотнє. Феодосій вмовив свою матір… теж стати черницею. Диво див! Вона погодилася і прийняла постриг у монастирі Святого Миколая в Києві.
Вже на перших порах перебування у Києво-Печерському монастирі Феодосій відзначався надзвичайно суворим дотриманням чернечих обітниць, що вельми здивувало і самого Святого Антонія. Увесь час «новоспечений» чернець проводив у праці, пості та молитві. Вважають, що він носив на тілі вериги (окови) та волосяницю. На відпочинок відводив мізер часу. Спав сидячи, їв тільки сухий хліб, зрідка варені овочі.
1062 року брати-ченці обрали його своїм ігуменом. Але на тій духовній кафедрі Феодосій аж ніяк не змінився. Навпаки, він навіть посилив суворе ставлення до себе, сам виконував найважчу роботу, не доручаючи її нікому з ченців. Водночас проводив мудре керівництво обителлю, тож кількість ченців за часів його ігуменства значно зросла. Водночас він запровадив кардинальні зміни, тобто виступив реформатором. Печерне життя монахів, що мало абсолютно ізольований характер, нагадувало пустельницьке життя, не відповідало поглядам і переконанням Феодосія. Ченці повинні служити ще й людям, дбати про спасіння і їхніх душ! – так він вважав. Тому ідеальним взірцем для нього став т. зв. «гуртожитковий» спосіб життя.
Відтак – на поверхні були збудовані нові келії для ченців, які переселилися туди з печер. (Скажемо відверто – було й багато неохочих). А в печерах почали ховати тільки спочилих у Бозі братів. Щоправда, у підземеллях залишилося кілька монахів, які перебували у затворах. Новий ігумен не перечив даним ними обітницям.
Щоб правильно врегулювати новий спосіб життя чернечої братії, Феодосій використав принципи уставу Студійського монастиря, які свого часу уклав Теодор Студит. Тому преподобного Феодосія вважають другим засновником (після Антонія) Києво-Печерського монастиря.
За часів його ігуменства у 1073 році була закладена нова мурована церква Успення Пресвятої Богородиці.
Помер Святитель у 1074 році. Похований у Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря, які отримали назву – Феодосієві.
Займався достойник і літературною творчістю. З його повчань відоме «Про муки Божі».
Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст