Цього року 8-го червня християни східного обряду вступають у Петрів піст (Петрівку – народна назва), який триватиме до 12 липня, свята Верховних Апостолів Петра і Павла.
Раніше цієї пори дуже урочисто відзначали поховання язичницького бога Ярила, який уособлював весняне сонце. Таким чином наші далекі пращури відтворювали результати багатовікових спостережень за природними (навіть астрономічними) явищами. Від початку Петрівки сонячна енергія невпинно йде на спад. Хоча, відомо, що Петрівка характеризується найспекотнішими днями у році. Так само, як і Спасівка.
Вважали: у перший день Петрівки не можна ходити до лісу, оскільки дикі звірі стають дуже активними та агресивними, особливо плазуни – гадюки.
Також у Петрівку відбувалися проводи русалок. Дівчата готували на їх честь урочистий обід, а потім гуляли полем, лісом, берегом водойми з розпущеним волоссям і вінками на голові (справжні русалки!), співаючи відповідні обрядові пісні. У деяких етнографічних регіонах України виготовляли із соломи опудало русалки. Його виносили у поле і там розривали на шматочки, розкидаючи за вітром.
А на Волині, наприклад, дівчата вибирали з-поміж себе живу русалку – найгарнішу дівчину. Вона ставала попереду дівочого ланцюжка, і так «ширенгою» прямували у поле. Такі дійства з піснями. іграми, жартами відбувалися ввечері. Бувало, що веселилися аж до ранку. Але це були суто дівочі забави. Хлопці могли спостерігати звіддаля.
Петрів піст у сільському побуті, як правило, пов’язаний із заготівлею сіна, косовицею. Завершивши її, дбайливий господар готувався до жнив. Тож часу на відпочинок та гучні розваги у нього майже не було.
У Петрівку правовірні християни строго дотримувалися посту.
Народна приповідка мовить: «Нема тепла, як на Петрівку…».
Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст