З Іриною ЗАДОРОЖНОЮ ми познайомились на шахті “Червоноградська”. Побачивши у загальній технарядній чудову вишиту ікону в обрамленні майстерно вигаптуваних рушників, запитала: хто ж ця майстриня?
Ірина Геннадіївна - машиніст з прання та ремонту спецодягу. Вишивка-захоплення давнє, у якому досягнуто чималого рівня майстерності.
- Спочатку вишивала картини, рушники, сорочки. Багато моїх робіт – на замовлення, на подарунок за кордон -в Італію, Польщу. Знаю, що рушник із зображенням Кобзаря та вишитим заповітом “поїхав” до Канади, – розповідає пані Ірина. – Зараз багато вишиваю бісером.
І справді, робоче місце, де ремонтується та переться спецодяг, прикрашає красивий вишитий образ.
Яким було моє здивування, коли виявилось, що Ірина Задорожна має четверо дітей! 19-річний Юрій, 11-річна Катруся, 8-річна Олена та найменший 4-річний Костянтин зростають у шахтарській родині. Їх батько Олександр Петрович працює на “Великомостівській” на дільниці шахтного транспорту гірником з ремонту гірничих виробок.
- Наше життя – то звичайні шахтарські будні, – говорить Ірина Задорожна.-З роботи – додому до дітей, зранку – усіх відправити на навчання. Юра – учень Червоноградського гірничо-будівельного ліцею, Катруся та Олена – школярки.
- А ми теж вишиваємо, – похвалила себе з сестрою Катруся. – Я вже чотири картини сама вишила! Одну подарувала хресній. А ще я хочу вивчитися та стати дизайнером одягу. А Оленка вже вміє і гачком плести…
Русява сонячна дівчинка Оленка розповіла, що теж мріє стати дизайнером, але створювати не сукні, а зачіски. Їхні батьки з добрими усмішками слухали дещо наївні плани своїх донечок, але видно, що готові з усіх сил допомагати втіленню дитячих мрій.
- Дай Боже, щоб шахти ще довго працювали, ми з дружиною заробляли,-каже Олександр Задорожний, – тоді й всіх малих на ноги поставимо.
Так хочеться побажати цій сім’ї, щоб усі їхні сподівання справдилися, діти пишалися своїм шахтарським корінням, а батьки змогли настановити їх на добрий шлях у житті…
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: родина Задорожних.
Фото Тараса ТКАЧА