День вшанування у церквах східного обряду – 10 червня.
Святий Микита Халкидонський вже юнаком почав служити Господу Богу молитвами і постом. Його глибока побожність, висока освіченість стали відомими християнам в Халкидоні, тож вірні обрали Микиту єпископом, щоб він вказував їм дорогу до вічного щастя і спасіння. І Микита робив це не тільки словом, а й власним прикладом. Сироти і вдови, вбогі і подорожні бачили в ньому свого опікуна, а спраглі мудрого слова – порадника. Святий Микита завжди виконував Господнє доручення «нагодувати голодного, одягнути нагого, прийняти в дім подорожнього».
Та настав час, коли цісар Лев Вірменин взяв під свою опіку єретиків-іконоборців. Святий Микита не злякався цісарського переслідування, тож і далі сміло проповідував чистоту християнської правди. Його кинули до холодної в’язниці, бичували, морили голодом і накінець відправили з краю на заслання. Але він, гнаний, переслідуваний, продовжував навчати людей християнського звичаю вшановувати святі ікони і розп’яття.
Натерпівшись доволі за Христову віру, Святий Микита Халкидонський закінчив своє земне життя непохитного визнавця святих ікон 828 року.
Тарас ЛЕХМАН.