Конституція справді Основний Закон, який вбирає в себе і визначає життя держави та її громадян. Вона – дороговказ, який водночас наділяє нас обов’язками і правами. При цьому передбачається: якщо дотримуватись їх, усе в нас буде добре. На це й сподівались, коли 28 червня 1996 року ухвалили нинішню Конституцію. Не один місяць з високих трибун лунало радісне: «Нашу Конституцію визнано однією з кращих у Європі!»
Відтоді минуло 19 років. Це роки становлення державності, зміцнення економіки, роки пошуку свого місця у світовій співдружності.
Відповідні гарантії і права були надані й шахтарям – права громадянські й професійні. Уперше в політичній історії України шахтар визнаний як особистість, що може вільно декларувати свою волю і чинити те, що не є протиправним в юридичній практиці апробованої демократії європейської співдружності. Під омофорою новітньої Конституції України розвинувся, демократизувався профспілковий рух, колективні угоди між робітниками і працедавцем набули реального, дієвого статусу.
У розвиток механізму реалізації Конституції прийнято Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Це – головний кодекс вуглевидобувача, яким унормовані усі аспекти трудової діяльності, соціального захисту і визначена професійна роль гірника.
Гарантію Конституції ми творимо самі – кожний з нас, виконуючи свої обов’язки. Шахтар, як і кожний громадянин, не може бути лише «споживачем» Конституції. Активне, творче ставлення до Основного Закону України, ставши нормою, стандартом, зумовить добробут, про котрий сьогодні ми мріємо.
Тож повага до Основного Закону має виховуватись створенням умов для розвитку людини, реалізації нею своїх прав і здібностей. У цьому завдання влади. Зокрема депутати мають бути справді слугами народу і не лише продукувати закони, але й організовувати та контролювати їх виконання.
Попередні можновладці намагались вносити зміни до Конституції. Плоди тих дій відомі: втрата Криму, війна у Донецькій та Луганській областях. Занепад економіки і моралі. А в підсумку – зневіра народу у владі і втрата віри в перспективу.
Нова влада намагається все це відродити. І знову йдеться про конституційну реформу. Щоб була вона дієвою, науковці бачать три головні проблеми: врівноваження повноважень гілок влади, налагодження партнерських стосунків між центром і місцевим самоврядуванням, здійснення судової реформи. Кожна держава світу – з тих, які тепер знаходяться на вищому рівні технічного інтелекту і матеріального добробуту, починала з упорядкування свого існування, тобто з Конституції.
Сьогодні свято у нас справді з тривожним присмаком, очікуванням змін на краще. А щоб вони відбулись, долучатись до творення кращого майбутнього мають усі, а не лише політики.
Лариса ГУМЕНЮК