У соснівському Народному домі відбулася презентація збірки дитячих віршів та віршованих казочок відомої у Соснівці людини Ганни ВИНОГРАДСЬКОЇ.
“Я б не могла на світі жити, якби не розквітали квіти, а ще – без світла і тепла, яке мені дарують діти…”
Понад півстоліття свого життя Ганна Олександрівна присвятила дітям. Довгий час сіяла розумне, добре і вічне соснівським учням, викладаючи українську мову і літературу в школі. Й дотепер не полишає спілкування з дітьми – гурток народної творчості, керівником якого вона є, школярі не уявляють без її любові, ласки і поваги у Будинку учнівської творчості шахтарської Соснівки. У збірці “Намистинки” (це вже друга за рахунком) жменьку віршиків крилатих подарувала поетеса дітлахам, щоб ці поетичні рядки, у свою чергу, дарували малечі веселий настрій та радість життя.
Улюблена соснівськими школярами поетеса своїми віршами допомагає дітям зрозуміти, що все-все, що відбувається в світі, залежить від кожного з нас. А найбільше від нас залежить наше майбутнє. Ганна Олександрівна віршованими рядками прищеплює любов до природи, шану і повагу до батьків та родини, роз’яснює як треба любити і поважати нашу українську мову, землю рідну, милу, бути патріотом України.
“Відчуй кожну ти росинку, трави ніжну стебелинку. І кохай все це, кохай, бо це є твій рідний край”, – говориться у вірші “Розмова з портретом Т.Шевченка”.
До цього додам, що син Ганни Олександрівни Сергій у минулому шахтар. Працював на шахті “Відродження” ДП “Львіввугілля”. Нелегку роботу на глибині 500 метрів поєднував з творчістю. Й досі пише вірші, на які кладе музику. Його виконання пісень під гітару знають ті, хто небайдужий до мистецтва. Мелодійні акорди поклав не на один мамин твір. Гадаю, що й дитячі вірші Ганни Олександрівни з цієї збірки знайдуть свою мелодію під руками талановитого сина. Однак, це вже історія іншої людини.
Лариса ГУМЕНЮК
На фото: (у центрі) Ганна Виноградська під час презентації книги.
За матеріалами газети «Гірник»