У часи Діоклетіанового переслідування християн у Палестині одним з перших мучеників за Христову віру став Святий Прокіп з Єрусалиму. Церкви східного (візантійського) обряду вшановують його 21 липня. Він ще юнаком беззастережно посвятив своє життя Господу, багато молився і строго постив. Бувало, що жив тільки хлібом і водою.
Щодо роду занять, то Святий Прокіп служив четцем при церкві у Скитополі та перекладав з грецької мови на сирійську. Ув’язнили Прокопа в Кесарії. Після жорстоких тортур суддя наказав стяти йому голову. Це сталося 303-го року.
Прокопів день доволі цікавий у народному побуті українців. Традиційно у цю пору розпочинаються жнива. Тож кажуть:
- Прийшов Прокіп – достиг хліб.
- На Прокопа жита копа.
Добрі господині ще до сходу сонця йшли на городи збирати кріп. Він не тільки добра приправа до страв, а й має лікувальні властивості. Відваром з нього вмивали голови при болях, дітей купали у ваннах, запаривши перед тим пучечки кропу, так само, як і купали в любистку.
Пасічники після Прокопового дня не створювали нових бджолиних сімей, бо ті вже не встигнуть запастися на зиму медом.
За фенологічними спостереженнями, на Прокопа перестає співати соловейко.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.