День вшанування у церквах східного (візантійського) обряду – 3 серпня.
Семен та Іван, два молодих побожних побратими, не цікавилися мирським життям, прагнули сповна посвятити себе Богові. Одного разу вони вибралися до Єрусалиму, щоб поклонитися Святим Місцям, освяченим Христовою присутністю і кров’ю Спасителя. Тут пройнялися такою сильною любов’ю до Ісуса, що вже не хотіли повертатися додому, тож відразу вступили до монастиря Святого Герасима і постриглися в ченці.
Одягнувши чернечі ряси і отримавши благословення ігумені Нікона, вони подалися у пустелю і замешкали в печері. Тут 29 років проставляли Бога молитвами, постом, нічними чуваннями. Опісля Іван залишився у пустелі, а Семен подався у мандрівку по Святій Землі.
Насамперед Семен знайшов гору Голгофу, де три дні молився і просив Господа, щоб усі добрі діла, які він зможе зробити ближнім, залишалися для них таємницею – хто це насправді зробив.
Після Єрусалиму Семен відвідав місто Емізени. Одягнувши на себе лахміття та покривши голову солом’яним брилем, він ходив вулицями міста, а за ним бігала юрба дітей та насміхалася. Згодом Семен почав працювати в одного єретика, який наказав йому продавати горох на торговищі. Семен цілий тиждень постив, аж став їсти сирий горох. Господар за це жорстоко побив його. Однак Семен не образився, навпаки, продовжував люб’язно розмовляти з господарем і господинею. Більше того – навернув їх до правдивої віри.
Далі найнявся працювати в іудея, гутника-скляра, який виготовляв склянки. Що іудей виготовить, те Семен перехрестить рукою. Склянки тріскали. Іудей зрозумів, що у цьому є Божа Сила і прийняв хрещення.
Іншим разом Семен повернув зір сліпому старцю…
Але люди вважали його недоумкуватим. Тільки диякон Іван один-єдиний на все місто добре знав розум і чесність праведника, постійно давав йому харчі.
Якось Семен довідався, що диякона Івана ув’язнили, безпідставно звинувачують у вбивстві людини і мали скарати смертю. Через Семенову молитву знайшли справжнього вбивцю, а диякона Івана відпустили.
Перед смертю Семен відвідав свого побратима Івана, який і далі залишався у пустелі, та предрік скору кончину обом.
Помер Семен Юродивий близько 590-го року. Цього ж року не стало і його побратима Івана.
Відомо, що біля могили Семена зцілювалися хворі.
Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.