Зі святом Маковія, яке завжди відзначаємо 14 серпня, званого у народі ще Першим Спасом, Медовим Спасом, ми вступаємо у фенологічну осінь. У цю пору для людського ока, здавалося б, нічого не нагадує про неї. Однак природа говорить інше: птахи готуються до відльоту, гурмуються у зграйки (поспостерігайте, хоча б, за лелеками та ластівками), на деяких деревах починають багряніти листочки, у водоймах уже годі скупатися, а нічні роси таки прохолодні.
Церковна історія свята пов’язана з сімома синами Соломонії – Маккавеями. Про них згадує Старий Завіт. Вони відзначилися високим героїзмом, захищаючи Палестину від чужинців. Тому українці часто ототожнюють їх з козаками.
Символом братів Маккавеїв є дикий червоний мак. Дівчата вплітали його у вінок тоді, коли хтось з родини загинув за волю України. Тож доречним стало використання цього символу і 8-9 травня. Деякі дискусії навіть були зайвими.
Цієї пори у нас вже збирали доспілий городній мак, щоб посвятити у церкві. Співзвучність слів – Маккавеї, мак і дала народну назву святу, хоч сама його обрядовість сягає ще далеких дохристиянських часів.
Для українського селянина день Маковія дуже важливий і значимий, бо, крім маку, у храмах освячують хліб (зерно) нового врожаю, а також пучечки квітів. Такі букети називають маковійкою. Свій смисл має й кількість маківок у букеті – три, сім, дев’ять, дванадцять. Найчастіше додають до букету сім мківок, адже було семеро братів Маккавеїв. Квіти і трави для букету збирали рано-вранці, що до початку церковного Богослужіння. Це були деревій, петрові батоги, полин та інші рослини. Вони мають і цілющі властивості. А освячений мак виконував роль оберегу. Його зберігали за іконами.
Букети несли на освячення до церкви виключно діти, дівчата. Але перед тим вони мали ситно попоїсти. Існувало повір’я: хто несе маківки голодним – у того і рік буде голодним.
Обрядова їжа на Маковія – шулики (коржі) з борошна, замішаного на молоці або сметані з додатком яєць. Їх неодмінно посипали маком і поливали медом.
Освячували у церкві й мед, інші продукти бджільництва. Тому Маковія (Першого Спаса) називають ще Медовим Спасом. Щедрі пасічники (а вони завжди повинні бути щедрими, бо інакше бджоли не поведуться) неодмінно частували медом бідних, дітей-сиріт, вдів, старих самотніх людей.
Від дня Маковія християни східного обряду вступають в Успенський піст, який триває до Успіння (28 серпня). У народі його називають Спасівкою, Спасівським постом. Він є таким же строгим, як і Великий (Великодній) піст. Тому Церква закликає всіх вірних обмежуватися в харчуванні, тим паче – у споживанні алкоголю. Щоправда, обмеження в харчуванні не поширюється на дітей (принаймні, віком до 12 років), вагітних жінок, хворих, людей похилого віку, а також тих, хто зайнятий важкою фізичною працею, як от, приміром, шахтарі.
Апокрифічна легенда стверджує, що Спасівка і є продовженням Великого посту. Спочатку Бог визначив тривалість Великого посту дев’ять тижнів. Однак людям було важко його витримати. Тож Святі Отці почали просити Всевишнього, щоб послабив піст у часі. Тоді Бог розділив його на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні до Успіння. Ось чому і за народними віруваннями, і за церковною традицією у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.
У народі кажуть: «Перший Спас і тепло, і дощ, і вітер, і холод любить…».
Підготував Тарас ЛЕХМАН