27 вересня церкви східного обряду відзначають свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста, яке належить до категорії величних. У цей день строго постять, навіть, якщо у місті чи селі – храмовий празник. За народним календарем українців його називають Здвиження, Здвиженський день, Воздвиження або Чесного Хреста. (Повну назву використовують зрідка).
Історія походження свята сягає першої половини IV століття. У часи Римської імперії правителі робили спроби будь-якою ціною стерти всі спогади про земне життя і діяння Ісуса Христа, про ті місця, де ступала нога Сина Божого. Зокрема імператор Андріан наказав засипати землею священну гору Голгофу, а також гріб і труну Господні. Тож на штучно створеному пагорбі римляни збудували храм Венери і поставили статую Юпітера. Тут язичники здійснювали свої культові обряди, відправи та приносили жертви.
Минуло триста років… Однак християни таки віднайшли труну Господню та Хрест Божий. Ця подія сталася у часи правління імператора Костянтина Великого, який припинив гоніння на християн, хоча сам прийняв хрещення вже на смертному одрі. Він відпровадив до Єрусалиму свою матір – царицю Олену (Гелену), аби та доклала максимум зусиль, щоб віднайти Хрест Господа і Його труну. Бо перед тим імператору явилося знамення – хрест із написом «Цим переможеш».
Попри всі старання, тривалий час пошуки Олени не мали успіху. Та все ж святині віднайшли під храмом Венери, який тут же зруйнували і витягли на Світ Божий християнські цінності: труну, Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса, та чотири гвіздки.
Деякі джерела стверджують, що знайшли аж три хрести. Патріарх Макарій (він супроводжував Олену у нелегкій мандрівці) вирішив дізнатися – на якому саме хресті розіп’яли Спасителя. Коли повз проходила похоронна процесія, то вирішили на тіло покійного по черзі прикладати кожний хрест. Третій виявився Животворящим – мертвий ожив. Патріарх Макарій, ставши на пагорбі, виздвиг (підніс) цей Хрест над всім людом, а християни з глибоким благоговінням вклонилися йому. Є перекази, що тоді зцілилося багато недужих і багато навернулося у християнство. Частину від Хреста Господнього і чотири гвіздки цариця Олена привезла до Константинополя.
Згодом на місці знахідки збудували храм Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення храму встановили свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста.
За фенологічними спостереженнями, цього дня починається масовий відліт птахів у вирій. (Щоправда, деякі з них вже полишили наші терени). Вужі та гадюки збираються у кубла на зиму. Вони стають особливо небезпечними, жалять. Тому на Воздвиження остерігаються ходити до лісу. А дітей лякали різними байками, як от, приміром, одна дівчинка на послухала батьків і пішла на свято Здвиження до лісу, і там гади затягли її в яму, прикриту хмиззям. Тож вона з ними зимувала і вибралася аж весною, коли вже все зеленіло…
У народі кажуть: «На Здвиження земля ближче до зими движеться».
Підготував Тарас ЛЕХМАН