Жовтень – середина осені. Ліси, сади, луги зодягаються в жовтогарячий колір. Деякі дерева починають лисіти. Дні чимраз коротші, зате ночі довші і холодніші. Ранками під кінець цього місяця луги та левади встеляються сизою памороззю. Час від часу землю сповивають молочні тумани, бува такі густі, що за крок нічого не видно.
Щодо української назви середущого сина осені, то вона не потребує будь-яких тлумачень, бо у жовтні все довкола жовтіє, багряніє – листя дерев та кущів, очерет, трава…
У сучасному річному календарі жовтень, як відомо, посідає десяту позицію. Але латинська назва «октобер», якою користується багато народів світу, фіксує його лише восьмим. Чому? Бо у давнину новоріччя починалося березнем, а жовтень тоді був справді восьмим місяцем року.
Також цікаво знати, що назва «жовтень» була відомою ще за часів Київської Русі. Так стверджують лінгвісти і фахівці-історики. Зрештою, про це читаємо в давніх літописних джерелах.
Поруч із «жовтнем» українці також вживали назву «паздерник». Вона походить від спільного слов’янського слова «паздер», тобто – «костриця». Якраз у цю пору ще з давніх давен починали перебирати льон та коноплі, переробляти їх. Рослини, зазвичай, терли на терлицях, щоб очистити волокно від костриці.
До речі, білоруси офіційно називають жовтень «кастрічніком», тобто місяцем костриці. Отож білоруська назва жовтня зовсім не від того, що все довкола горить «костром» (багаттям). Тут маємо на увазі жовтий і багряний кольори. А вирощування льону в Білорусі було і є доволі поширеним видом господарських робіт. Така назва збереглася і в деяких селах Волині та Житомирщини, де також вирощують льон.
Оскільки у жовтні селяни закінчували на полях основні роботи зі збору городини, то разом з тим місяцем наставала пора весіль та вечорниць. Щоправда, «активізовувалися» вечорниці аж у листопаді, коли вже все зібрано на полях і городах.
Жовтень любить набридати витівками нестійкої погоди. Тому кажуть:
- У жовтні на день сім погод і сім негод – сіє, віє, крутить, мутить, реве, зверху ллє, а знизу мете.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.