Василь ШУЛЬГАН, гірник підземний шахти “Межирічанська”, має більше десяти років підземного стажу.
- Коли отримав повістку, відразу поїхав у військкомат,-розповідає він. – Свідомо, без вагань, пішов захищати свою державу. Військовий вишкіл пройшов у Львові в навчальному центрі Національної гвардії та на полігоні Раковець. Ми-нулоріч у жовтні там був сформований 8 батальйон у складі 270 чоловік, який скерували на схід у зону АТО.
Безпосередньо у обов’язки підрозділу входила охорона об’єктів, чергування на блокпостах біля міста Вуглегірськ Луганської області. Підтримували нас на бойових постах регулярні частини Збройних сил України. Після другої ротації в січні 2015 року несли службу в Сєверодонецьку, а потім селищі Врубівка та місті Дебальцеве.
…18 лютого виходили з “Дебальцевського котла”. Тяжко згадує ці події. П’ятнадцять кілометрів пішки йшли з оточення. Були запеклі бої та сутички. Загиблі та поранені бійці…
Василь Шульган скромно розповідає про себе: народився в селі Поздимир, Радехівського району в шахтарській родині. Батько Іван понад 15 років працював на шахті “Бендюзька”.
Строкову службу Василь проходив в Харкові в Національній гвардії України. Згодом учбові курси в Червоноградському УКК. У 1994 році на шахті “Бендюзька” почав працювати гірничим робітником. Вже четвертий рік на “Межирічанській” на дільниці шахтного транспорту. Василь Шульган вдячний колегам по шахті, адміністрації, голові профспілки Андрію Пасці, які надавали моральну та матеріальну підтримку. Ніколи за бійців не забували і волонтери з Львівщини. Допомогла також громада та священики села Волиця Сокальського району, у якому нині проживає шахтар.
Одинадцять місяців Василь перебував на сході країни, пройшов три ротації. А вдома з нетерпінням його чекала вся родина, особливо дружина Галина та донечки Олеся і Юля. У липні цього року був демобілізований та включений у мобілізаційний резерв. У випадку запровадження військового стану або широкомасштабного вторгнення військ агресора знову стане на захист рідної Вітчизни.
- За державу треба воювати, бо не відстоїмо – втратимо все. Правда на нашому боці. Господь Бог, згори все бачить і нам допомагає. Рано чи пізно перемога буде за нами, – сказав на завершення розмови Василь.
Володимир ВОВК
За матеріалами газети «Гірник»