Життя багатьох великомучеників-християн, яких Церква проголосила святими, сповнені неймовірних пригод. Їхні життєписи, на перший погляд, навіть нагадують легенди. Але пам’ятаймо, що для Бога не існує неможливого. Сказане неабияк стосується й великомученика Євстахія Римлянина, якого церкви східного (візантійського) обряду вшановують 23 жовтня.
Євстахій (до хрещення – Плакид) жив у II столітті. Служив генералом у римському війську, мав дружину і двох синів.
Одного разу на полюванні він побачив між рогами оленя, якого ось-ось хотів підстрелити з лука, розп’яття Ісуса Христа. Господь промовив до Євстахія: «Іди до християнського єпископа й охрестися, бо я призначив тебе до великих справ». Таке ж видіння (коли Господь промовляє до Євстахія) бачила вві сні і його дружина. Про необхідність охреститися Ісус промовив і до неї. Після цих видінь Євстахій зі сім’єю прийняв Святу Тайну Хрещення. Хоча він мав і так велику любов до ближніх та милосердне серце, однак, ставши християнином, сповнився ще більшою жертовністю.
118-го року, за часів правління імператора Адріяна, родина загинула мученицькою смертю. Його (Євстахія), дружину Теописту, синів Агапія і Теописта (ці імена отримали при хрещенні) живцем кинули до розпеченого мідного котла у вигляді бика, бо вони, новонавернені християни, категорично відмовилися принести пожертви язичницьким божкам.
Втім, це скріпило християнську віру інших.
Тарас ЛЕХМАН.