Новий рік – чи не найбажаніше свято у кожній українській родині. Заздалегідь загадували бажання, просили у Всевишнього здоров’я, доброго врожаю, щоби худоба плодилася, птиця неслася. Примовляли: «Хай у Новий рік буде краще, ніж торік!».
Колись (та й дехто тепер) зустрічали Новоріччя за старим стилем, у ніч з 13 на 14 січня. Оскільки 13 січня церкви східного обряду вшановують преподобну Меланію Римлянку, то зустріч Нового року назвали Меланчиним вечором, а ще – Щедрим, Багатим вечором, Багатою кутею, пізніше – зустріччю. Старого Нового року. Сідали за вечерю, як і напередодні Різдва Христового, з першою зорею. Відмінність: перед тим протягом дня могли і не постити, бо Пилипівка завершилася. На столі не обов’язково мало бути дванадцять страв. Вечеря і так видавалися ситною, щедрою, багатою. Адже дозволялося споживати м’ясо, ковбаси, кров’янку. У деяких регіонах готували кутю. Та неодмінними були круглі млинці, підсмажені на жирі, які нагадували сонце. Це – символ того, що опівночі приходить Новий рік і сонце остаточно повертає на весну (літо), потроху щезає Мара – володарка довгої темної ночі. А й бо справді, різдвяні ночі світлі.
Наступного дня – 14 січня – у храмах вшановують Святого Василія Великого. Тому казали: «Василь і Меланка йдуть – Новий рік ведуть». Навіть називали їх чоловіком і жінкою. Хоч це неправда. У народній уяві та побутових традиціях таке панібратство щодо святих достойників стало доволі поширеним.
Ще перед вечерею, або під час неї до господи приходив Меланчин вертеп з Козою (символ достатку), Ведмедем, Циганом… і, звісно, зі самою Меланкою – дівкою на виданні, вельми «вправною господинею», яка вміє подоїти козу у решето, граблями хату підмести, розбити полумисок, вимазати саджею піч, інших покостів накоїти, та і на язика гостра. Циган ні в чому не уступав Меланці. Неодмінно мав щось поцупити, виманити гроші за коня, що у лузі на снігу пасеться. Участь у вертепному дійстві брали тільки парубки, одягнувшись у маскарадні костюми. Всі витівки Меланки не були злісними, навпаки, ними хотіли розвеселити, розвіяти смуток, особливо, якщо у когось трапилося лихо. Так чи інакше, учасники вертепу віншуваннями, щедрівками, колядками бажали господарю, господині, їхнім діточкам та всій родині здоров’я, щастя, добробуту.
Після вечері дівчатка йшли щедрувати. «Ой сивая та і зозуленька», «Наша Меланка качура пасла», «Ой там Василько конем оре» – одні з найпопулярніших зразків щедру вального мелосу в Україні. У щедрівках тісно переплелися дохристиянські (язичницькі) та християнські мотиви. А їхній зміст вкотре нагадує про предвічний український хліборобський рід, основа життєдіяльності якого – аграрне виробництво, про українську миролюбність, любов до рідної землі, вміння працювати та господарювати най ній.
Вранці, на свято Василія, ще до того, як задзвонять церковні дзвони, скликаючи християнський люд на Богослужіння, першими до хати заходили хлопчики-посівальники. Насамперед провідували хресних батьків, родичів, сусідів. Усю сім’ю вітали з Новим роком, Василієм, нагадували про народження Дитятка Божого, радо посівали зернами пшениці, жита, вівса, «щоби був багатим рік і родило краще, як торік», «був достаток і у полі, і в коморі, і у хаті, і в стодолі»; бажали здоров’я, «щоби хрещених голова не боліла». Колядників, щедрувальниць, посівальників, вертепи господар щедро обдаровував копійчинами, віддячував солодкими гостинцями.
…І тепер колядують, щедрують, посівають, ходять з вертепами. Але мені вже доводилося спостерігати, що зароблені гроші чимало дітей добровільно жертвують (здебільшого через церкву) на потреби бійців – учасників АТО. Може, там їхній тато воює за Україну, старший брат… А нова мобілка, комп’ютер чи ноутбук зачекають. Головне, повертайтесь, Герої, живим!
Від Різдва до Василія не годилося прибирати у хаті, особливо замітати, щоб не вимести дух дідуха, який панує у ній. Тож наступного дня після зустрічі Старого Нового року займалися прибирання, аби належно приготуватися до Йорданського вечора, Водохреща.
Народні прогностичні прикмети стверджують:
-Якщо під Новий рік добрий сніг – сій гречку.
-Небо в зірках – на врожай грибів та горіхів.
-Василій зі снігом – Ілля (2 серпня) зі зерном.
- Василій снігом покриває – Ілля серпом жне.
- Василій з теплом – літо дощове.
Тарас ЛЕХМАН.