Отець Йосиф Будай, ЧСВВ, добре запам’ятався багатьом мешканцям Червонограда своїми реколекціями, які він проводив свого часу у церкві Священомученика Йосафата. Років п’ять тому презентував (власне, це зробив адміністратор храму о. Михайло Нискогуз) й низку виданих ним книг, які є своєрідною авторською компіляцією реколекцій, проповідей.
Читаючи їх, пригадуєш книги популярних католицьких письменників Поно Пінокіо, Бруно Ферреро (справжня поезія в прозі!), інших авторів. Здавалося б, така ж манера письма, жанрова палітра (короткі історії, подані у вигляді зарисовок, етюдів, притч), проблематика (суспільство і мораль, віра), композиція текстів. Але, скажімо, якщо Бруно Ферреро часто використовує літературні сюжети (в т.ч. відомі), притчі, інформацію, подану іншими оповідачами, засобами масової комунікації, навіть анекдоти, додаючи цьому моралізаторського змісту у вигляді ремарок-повчань, цитат зі Святого Письма та видатних теологів, філософів, звісно, не обходиться без власних спостережень, то о. Йосиф Будай розповідає тільки про те, що сам пережив, побачив на власні очі, аналізує свої вчинки як душпастиря, вважайте, сповідається перед читачем і прагне такої ж довірливої розмови від нього.
Підтвердженням цьому є збірка реколекційних наук “І вийшов Сіяч…”, надрукована у львівському василіянському видавництві “Місіонар”. Давно назріла потреба її перевидання! У книзі містяться в основному роздуми про гріх і молитву, людяність і прощення, страсті й воскресіння Ісуса Христа, життєві випробування (зокрема тих людей, яких автор особисто знав, знає), радість навернення до Бога і наші співтерпіння з Божественним Спасителем, білу смерть (аборти) і виховання дітей.
У кожному розділі (а їх — десять) наведено багато конкретних прикладів з життя, які допоможуть читачеві поглянути на особисті проблеми з точки зору християнської моралі і науки. А вихід для їх вирішення завжди є! Тут ще й вбачаємо глибокий оптимізм автора.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст