Щоразу у часи Великого посту, а саме в середу ввечері, четвертого тижня (за народною традицією цей день іменується — Середопістя) у церквах відправляють Поклони. Під час утрені виконують т. зв. Покаянний канон (канон-покаяння), де звучить молитва: “Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас!”. Цими словами просимо заступництва у небесного покровителя — Святого Андрія Критського, який якраз і уклав текст канону.
З життєпису Святого відомо, що Андрій народився у Дамаску; перші слова вимовив у семирічному віці, і то, коли вперше прийняв Святе Причастя. Та Господь відкрив йому уста для прослави Божого промислу.
15-річним юнаком Андрій вибрався до Єрусалиму, де вступив до монастиря Святого Сави. Святістю свого життя і беззастережним послухом привернув увагу тодішнього Єрусалимського Патріарха Теодора, який висвятив його на читця й піддиякона. Згодом Андрій став нотарем (діловодом, писарем) базиліки й помічником прокуратора. У 685 році Теодор відрядив його до Царгороду, щоб підтвердити свою одностайність з Патріархом і рішеннями Шостого Вселенського Собору (680 рік), який категорично засудив єресь монотелітів-одновірців. Успішно виконавши своє доручення, Андрій залишився у Царгороді і був висвячений на диякона у так званій Великій Церкві Святої Софії та став управителем сиротинця і дому старців. На цій ниві прославився багатьма добрими справами, повсякчас проявляв глибоке милосердя до нужденних. Невдовзі отримав призначення на церковну посаду єпископа Гортини — столиці острова Крит. (Звідти й прозвище — Критський).
“На владичому престолі його життя засяяло, наче зоря святості. Тут він творив прегарні релігійні пісні, оспівував Божу Матір, Святих Апостолів, мучеників за Христову Віру; писав духовні повчання. Своєю мудрістю і любов’ю до ближніх навертав до Церкви грішників, іновірців. Мав здатність через молитву оздоровлювати людей”, – так стверджують церковні джерела. Але сталося, що у 712 році Андрій Критський взяв участь у неправомірному синоді, який скликав цісар Филипик. Вельможа навіть наказав спалити акти Шостого Вселенського Собору. Згодом, усвідомивши свої помилки, Андрій Критський надіслав листа-пояснення та покаяння І Патріарху, і Папі Римському. Був прощений. Помер достойник 713-го року.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.