22 березня українські церкви східного обряду вшановують день пам’яті Сорока Севастійських мучеників, яких за сповідування християнства втопили у Севастійському озері. Це сталося близько 320 року.
У народному побуті цей день називають Сорок Святих. За переказами, саме вони є покровителями всієї птиці: тієї, яка йде людині на споживу (домашньої і мисливської), тієї, яка гарно співає і звеселяє нас, тієї, яка знищує шкідливих комах і гусінь…
Інша назва дня – Сороки або Кулики. Співзвучність числівника «сорок», народне найменування свята «Сороки», назва пернатої – «сорока» породили багато повір’їв та звичаїв, пов’язаних з ними.
Говорили, наприклад, що на Сорок Святих сорока є іменинницею, у цей день вона кладе на своє гніздо сорок прутиків. Також вважають, що на Сорок Святих прилітають з вирію сорок пташок, і першим – жайворонок.
У цей день вправні господині пекли сорок кренделів (пряників) з медом та маком у вигляді пташок і роздавали їх дітям, «щоб домашня птиця добре водилася».
Дівчата на Сорок Святих варили сорок вареників зі сиром і частували ними парубків – «щоб мороз любисток не побив». Адже дівчата клали у воду, якою вмивали обличчя, саме любисток, аби гарними були. Тим паче, що любисток у давнину також символізував щасливу долю. Тож він ріс у садку кожної дівчини.
Кажуть, що у цю пору ще має бути заметено снігом сорок закутків, і ще сорок морозів припечуть уранці.
Якщо зима виявилася ранньою, то в цей день деякі селяни сіяли горох, бо вважали, що тоді буде багатим врожай. Інші ж, навпаки, боялися сіяти в цей день – гріх! Унаслідок такого протиріччя народилася легенда.
Одного разу на Сорок Святих ішов Святий апостол Петро полем і побачив, що чоловік сіє горох. Він сказав господарю:
- Сьогодні свято, тому сіяти не можна!
Чоловік повинився і запевнив:
- Я зовсім забув про свято…
- Ну, тоді тебе Господь Бог простить, – відповів апостол і зник.
Коли прийшов час збирати врожай, господар очам не повірив: уродило по сорок стручків на кожній стеблині та по сорок зернин у кожному стручку.
Намолотив селянин аж сорок мішків гороху.
Наступного року, пам’ятаючи про такий щедрий врожай, він знову вирішив сіяти у святковий день – на Сорок Святих. Тільки-но почав свою справу, як враз відчув, що його тіло вкрилося болячками. Зрозумів тоді чоловік, що то є кара Божа за гріх сіяти горох у свято Сорока Святих.
Втім, це – легенда. Бо сіють горох, коли дозволяють кліматичні та погодні умови. Зрештою, існують різні сорти цієї культури.
За новим календарним літочисленням (стилем) день Сорока Святих мучеників – час весняного рівнодення, друга зустріч весни. (Перша припадає на свято Стрітення, 15 лютого). Тому кажуть: «На Сороки день з ніччю рівняється».
Тарас ЛЕХМАН, журналіст