Відомо, що Військо Запорізьке було добре структуризованою армією з високою дисципліною та належним, як на той час зв’язком взаємодії різних підрозділів. Кожен козак, за сучасними військовими мірками, мав своє звання та повноваження. Певну нішу у складі запорожців займали бунчукові товариші. Погодьтесь, ми не раз чули вислів: «Ох, потрапиш під гетьманів бунчук!». А хто ж вони такі – «бунчуки»?
Загалом це козацька старшина Лівобережної України другої половини XVII-XVIII століть, яка, не займаючи певної військово-адміністративної посади, становила значну частину панівної верхівки тогочасного суспільства. Верхній щабель займали бунчукові товариші – старшина, що підпорядковувалася безпосередньо гетьману і перебувала під головним гетьманським знаком – бунчуком. Правильніше було б сказати «під твердою рукою і владою гетьмана».
Перші бунчукові товариші у мирний час жили в своїх домівках, поперемінно знаходилися біля гетьмана і виконували його доручення, а під час військових походів слідували за ним. Згодом вони набули більш вагомого значення, прирівнювалися до генеральної старшини і полковників, навіть перебували на дипломатичній службі. Кількість їх з кожним роком зростала.
Все ж головним обов’язком бунчукових товаришів була військова служба. Під час військового походу, якщо виникала нагальна потреба, з них призначали наказних полковників, командувачів військовими загонами. У мирний час їм довіряли різні почесні місії, залучали до адміністративно-політичної діяльності.
Більшість бунчукових товаришів були великими землевласниками. Наприкінці XVIII століття (після повної ліквідації Запорізької Січі) вони стали поміщиками, що посилило розкол українського суспільства і саме в соціально-майновому аспекті.
Однією зі сходинок до бунчукових товаришів був статус військових товаришів. Останні ведуть свій початок від так званого військового товариства, що вирізнялося ще за часів гетьманування Богдана Хмельницького. Всі вони перебували у відання полкових канцелярій і підпорядковувалися безпосередньо полковнику. За своїм статусом військові товариші прирівнювалися до полкової старшини.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.