“Сьогоднішнє і давнє — без вузла,
І час наспів цей вузол зав’язати,
Аби полуда з пращура сповзла
І вийшов родовід з курної хати”.
Ось так актуалізує проблему поєднання минулого і сьогодення поетеса зі Львова Лідія Шевело. Погодьтесь, мало ми знаємо про себе. Наприклад, як колись відображалися ознаки сімейного стану в костюмі — чи то повсякденному, чи то у святковому…
Такі ознаки здебільшого доповнювали символи вікової традиції. Вони були наявні головним чином у жіночому костюмі, де мали б виконувати своєрідні магічні захисні функції. Це стосується насамперед головних жіночих уборів.
Стрічки й вінки, які носили дівчата на свята, слугували символами досягнення ними шлюбного віку. При цьому певним чином відрізнялись вінки дівчат “на порі” (на виданні) та заручених. Проте їх виготовлення, одягання не супроводжувалися якимось обрядовими діями. Хіба що окропили свяченою водою на щастя і долю.
Весільний вінок, незважаючи на свою схожість зі святковим, був справжнім універсальним знаком, який містив у собі значну кількість різноманітних символів — від кохання та шлюбу до оберегів від “лихого ока”, інших недобрих сил. Отож, починаючи зі збирання барвінку та інших квітів для виготовлення такого вінка, обов’язково дотримувалися певних ритуалів.
Вінок, компоненти весільного убору постійно перебували в епіцентрі ритуально-обрядових дій, які знаменували собою перебіг етапів весілля. Знімання вінка з молодої, розплетення коси, одягання очіпка чи хустки засвідчували її перехід у стан заміжньої жінки. Символіку сімейного стану (також вікового) передавали й особливості зачіски. Дівчатка, юнки ходили з непокритою головою, навіть до церкви. Заплітали волосся у коси, або одну велику косу. Заміжня жінка до кінця своїх днів повністю закривала волосся головним убором. А ось тій жінці, яка стала на ковзький шлях перелюбництва, накидали на голову полатану хустину. Робили це привселюдно, нерідко біля церкви.
Доволі характерним було використання весільного вбрання у випадках смерті незаміжніх та нежонатих людей. У домовину клали вінчальні перстені, весільний букет, одягали у вишуканий весільний костюм. Тут відображене й народне уявлення про те, що кожна людина повинна пройти основні етапи свого суспільного життя, а одяг виступав як найвиразніша їхня ознака.
Бережімо своє!
Підготував Тарас ЛЕХМАН.