Крок за кроком із воїнами в зоні проведення АТО на сході країни червоноградський письменник і видавець Ігор ДАХ продовжує збирати інформацію про солдатські будні для майбутньої книги під назвою “Слідами війни”. Цього разу на опаленому війною Донбасі у місті Бахмут (донедавна Артемівськ) він зустрівся з Юрієм ДАНИЛЮКОМ і Романом ОЛІЙНИКОМ – шахтарями з “Лісової”, які вже понад півроку як призвані до війська боронити українську землю.
Юрій Данилюк після закінчення ЗШ № 11 здобув професію гірника у 55-му училищі. Згодом робота на шахтах ДП “Львіввугілля”, дружина, діти. Ось уже п’ятнадцять років одягає шахтарську спецівку і опускається у підземні горизонти. Працював на вугледобувних дільницях, ДШТ, у проходці, а згодом вивчився на майстра-підривника. На шахті “Лісова” з 2011 року. До речі, Юрій походить із знаної у місті родини Данилюків.
Аналогічно склалася шахтарська доля і у Романа Олійника. Тільки-но Червоноградська ЗШ №1 відпустила випускників у вируюче всілякими пригодами життя, як юнак замислився: а чи не піти йому отією, єдиною, шахтарською дорогою? По-всякому складались шахтарські будні. Хлопці здружилися уже зрілими гірниками тоді, як оволодівали професією майстрів-підривників. Навіть на шахті працювали в одну зміну. Коли виникла потреба захистити свою землю від підступного ворога, не ховалися від призову. Хоча бачили, як у місто привозять проводити в останню путь бійців-героїв із зони проведення АТО. Добровільно залишили свої сім’ї, друзів по роботі та мальовниче і рідне шахтарське містечко. Керівництво шахти знайшло можливість екіпірувати не тільки Романа та Юрія, але й інших захисників, які теж були мобілізовані з вугільного підприємства.
Спочатку був Рівненський полігон, де друзі навчалися тактики ведення бою. Пройшли стрільби з різних видів зброї. І так, як обидва були підривниками, їх скерували на Яворівський полігон для освоєння професії саперів. Після успішного проходження навчання бійці у складі 48 інженерної бригади 321 інженерного полку вирушили в зону бойових дій. Маючи таку складну і поважну на війні професію саперів-розвідників, воїни кожного дня у бойових рейдах. Вони розміновують дороги, поля, знешкоджують не розірвані снаряди та інші небезпечні предмети. Троїцьке, Золоте, Зайцеве, Покровське, Попасна, Новгородське, Авдіївка – це лише невеликий перелік Світлодарської дуги, де сапери один на один з прихованим ворогом – мінами. Недарма земляки відзначені нагородами міністра оборони. Мені, як журналісту, випала нагода пройтися з Юрієм і Романом чотирнадцятикілометровим рей-дом по донецькій зраненій землі. Я особисто пересвідчився в тім, яку нелегку ношу війни несуть на своїх плечах прості червоноградські шахтарі. Від їхніх знань і професійних навиків залежить життя і здоров’я не одного воїна. Не раз, оцю, до болю делікатну роботу, виконують під обстрілами ворожої сторони. Буває й самі відбивають провокаційні вилазки бойовиків.
Друзі, як і весь бойовий підрозділ, вірять у свою перемогу, адже за плечима у них велика і духовносвята Україна. А це батьки, діти, друзі, міста і села, луги і поля, ліси і ріки. Усе це вони мають захистити. А наснаги їм додає колектив шахти “Лісова”, з якої пішли на війну. Воїни добрим словом і з вдячністю відзиваються про директора Ігоря Дзіка, профспілкових лідерів Володимира Золочівського та Мирославу Кафтан, бухгалтера профкому Ірину Ройко. Воїни-шахтарі запевнили, що з честю виконають свій військовий обов’язок і повернуться у трудовий колектив.
Коли писалися ці рядки, я зв’язався з Юрієм по телефону, щоб уточнити деякі деталі. Друзі були уже далеко від бази. Вони на декілька днів пішли у рейд з розмінування Донецького шинного заводу, який успішно був відбитий у сепаратистів.
Ігор ДАХ,
спецкор газети “Гірник”
На фото: (зліва направо) Роман Олійник та Юрій Данилюк у зоні АТО.
За матеріалами газети «Гірник»