Не раз ми чуємо висловлювання місцевих управлінців, представників органів державної влади, депутатів міських, сільських та селищних рад: «Це питання винесемо на громадські слухання», «Проведемо місцевий референдум», «Як скаже громада»… У давнину такі акти опитування, волевиявлення і прийняття колективного рішення називали «громадським сходом». Його ще заміняло віче, копа, копні суди.
Отож, громадський схід у часи минулі був головним органом общинного самоврядування, посередником між селянською громадою (рідше – громадами малих міст, містечок) й офіційними органами влади. Він регулярно збирався у встановлений селянами термін, або ж із приводу якоїсь нагальної справи. Брати участь у громадському сході мали право виключно голови селянських дворів. Молодь та жінки майже не допускалися на такі збори. Винятки – старший син-юнак, якщо батько помер, вдова, ще – жінка, чоловік якої важко занедужав. Місцем проведення сходу слугувала площа біля церкви, майдан села, або площа біля поміщицького будинку. У холодну пору року громада збиралася у просторій хаті односельця (з його дозволу), або винаймала корчму. Нерідко оренду шинкарю оплачували найбагатші селяни, але це не означало, що вони набували права «додаткового голосу».
На сході, як правило, обирали громадське управління, вирішували справи громади, її стосунків із поміщиками, іншими громадами, приймали нових членів, засуджували порушення громадських звичаїв тощо. Але найчастіше розглядали земельні конфлікти: і між членами своєї громади, і зі сусідньою громадою, і між громадою та поміщиком.
Значний вплив на рішення громади справляли старійшини села, які займали тут завжди почесні місця. До їхніх мудрих порад неодмінно прислуховувалися. Самі рішення фіксувалися в актових книгах і їх обов’язково мали виконувати всі односельці – члени громади (подекуди називали – «община», «общинник», «член общини»).
Найефективніше громади діяли у XVI-XVII століттях. З плином часу автономія громад обмежувалась і вони поступово втрачали свої права демократичного (навіть народного) органу самоврядування. Громадський схід дещо відродився після скасування кріпосного права.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.