День Руфа (Руфи, Родіона) – 21 квітня – одне з найзагадковіших народних свята, пов’язане з давніми язичницькими віруваннями, які християнство так і не змогло викорінити. Відзначали його весняної пори, коли сонце зустрічається з місяцем. Щоправда, тепер про ці обрядові дійства згадують доволі рідко.
Очевидно, що колись Руф (язичницьке божество) виступав покровителем диких звірів, зокрема плазунів. Тож найбільше «руфнянських» легенд стосується гадюк. Люди вірили: на Руфа небезпечно йти до лісу, бо всюди повзають гади. У квітні вони справді прокидаються від зимового сну і вилазять з кубел. До гадюк у народі завжди негативне ставлення. У давнину від укусів люди змушені були рятуватися різними, тепер би сказали – нетрадиційними, методами, в т.ч. вдавалися і до замовлянь.
За народними повір’ями, якщо на Руфа вжалила гадюка, то потрібно якнайшвидше побігти до потічка, випередивши змію, вичавити кров з отрутою з рани, обмити рану чистою водою, промовити замовляння, а вже опісля помолитися. Останнє – вплив християнства.
Деякі господині виносили того дня на подвір’я маленьких курчат, качат, гусят… – погрітися на сонечку. Робили таке із зав’язаними очима, щоб ворони і яструби осліпли. Аби був приплід домашньої птиці, збирали навколо себе соломинки і клали у сідала, де кури несуться.
А хто вперше на Руфа побачив журавлів у небі, брав грудочку землі, розмішував її з просом і висівав, щоб хліб добре родив.
Народна прикмета стверджує: «Якщо на Руфа добра погода – на сонячне літо; похмура – на дощове».
Підготував Тарас ЛЕХМАН.