Квітна неділя, Шуткова неділя, Вербна неділя… – назви одного і того ж свята. Згідно з християнським вченням, у цей день Ісус Христос в’їжджав на ослику в Єрусалим і люд стелив перед Ним дорогу пальмовим гіллям, вигукуючи слова хвали. Це вже потім кричали: «Розіпни!».
Оскільки в Україні пальми не ростуть, то такі гілки замінили вербовими галузками. Не випадково, бо верба – споконвіку шановане українцями деревце, воно ледь не першим сповіщає прихід весни. А весною, ще за прадавніх часів, українці зустрічали Новий рік.
Отож в останню неділю перед Великоднем в усіх церквах посвячують вербові галузки. До храму ідуть і старі, і малі. Найкраще брати галузки з тієї верби, яку ти сам посадив.
Першими спозаранку намагалися нарізати галузок діти, вважаючи, у кого найбільша – той щасливіший. Після освячення обов’язковим було проковтнути «котика» (пухнасту бруньку), щоб горло не боліло. Зібравшись після відправи біля церкви, діточки і дорослі жартома лупцювали один одного вербою і примовляли: «Не я б’ю, верба б’є. За тиждень – Великдень!». Бажали один одному здоров’ячка: «Будь здоровим, як верба!».
Вона – всюдисуща, всюди проросте, де інше дерево не прийметься. Здавна помітили її лікувальні властивості. Відвар молодої вербової кори пили, коли шлунок болів, вмивали голови, щоб волосся не випадало та й голова не боліла, купали немовлят, аби міцно спали. Відваром бруньок полоскали горло. Свяченими вербовими галузками вперше після зими виганяли на пасовисько корів.
По вернувшись з церковної відправи, більші галузки висаджували біля доріг, довкола полів, на берегах водойм. Вода добре скріплює береги. Пригадайте пісню Марусі Чурай: «В кінці греблі ростуть верби, що я посадила…». Не дивно, що колись українські села потопали у верболозах.
Вважають: це дерево захищає від блискавиці. Тож свячені вербові гілочки клали на поріг хати під час грози, аби вогняна стріла не потрапила у помешкання та не спопелила його, тим паче вбила людину.
Верба – це ще й прекрасний матеріал для плетіння кошиків, колисок, а немовлят у давнину клали спати і колисали тільки у вербових люлечках.
Після Вербної неділі нерідко повертаються приморозки. Тож кажуть:
-Прийде тиждень Вербовий – бери віз дубовий.
-Прийшла Верба – бери кожуха.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.