26 квітня увесь світ відзначає День пам’яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах. Цьогоріч виповнилося 30 років від дня Чорнобильської катастрофи, яка стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики у світі.
Чорною та гіркою увійшла дата 26 квітня 1986 року в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Ось уже три десятиліття ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдав шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління. Тієї страшної ночі у приміщенні четвертого енергоблоку під час виведення його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.
У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум’я мешканці Прип’яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля.
На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об’єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок, це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України…
Проходять роки. Чорнобильське лихо розчинилося у мальовничій природі України, у її духмяному повітрі, у білосніжному цвітінні садів, у джерельних криницях. Життя триває… Щороку біля пам’ятних знаків жертвам Чорнобильської трагедії збираються представники влади та трудових колективів підприємств, установ, організацій, молоде покоління українців, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув у тій страшній трагедії та побажати здоров’я тим, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Проте, скільки б не пройшло часу, все одно чорнобильський біль чорною гіркотою осідає в душах українців, ця трагедія навіки оселилась у людських серцях. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
Врятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.