Ярослав Васильович Кіх зростав у мальовничому селі Бендюга, що у Сокальському районі Львівщини. Завжди ставився з тремтливою ніжністю до матері та з величезною повагою до батька, який пережив замолоду неабиякі життєві випробування та за позовом серця відстоював незалежність України у лавах Української повстанської армії.
20 травня відомий у вугільній галузі Львівщини гірничий інженер відзначає 65 років з дня народження у колі найближчих рідних по крові людей. Відомого вугляра вітає й міцно пов’язане з вугіллям його шахтарське братерство.
На все життя упритул с пластами Ярослав Кіх. По-перше, його хата знаходилася неподалік від шахти «Бендюзька», саме на тому місці, де був шматок дідового поля, а по-друге, навчальний заклад вугільного профілю на той час був одним із престижних. Після служби в армії демобілізований матрос берегової охорони, не роздумуючи, у 1973 році влаштувався на шахту № 2 «Великомостівська». Працював в автоматиці, на конвеєрних лініях, монтував апаратуру. Так техніка й вела його сходинками – слюсар, гірничий майстер, механік дільниці, заступник директора шахти з виробництва. Інші варіанти життєвої дороги завзятий юнак не розглядав, адже з дитинства знав, що таке шахта, як діють механізми та видобувається вугілля. Допитливий хлопець цікавився роботою всіх дільниць, які є на підприємстві, полюбив шахтарську працю ще й через те, що його батько Василь Павлович не один рік віддав другій «Великомостівській». Маючи за плечима Червоноградський гірничий технікум, у 2001 році Ярослав Васильович закінчив Національну гірничу академію України за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». І шахта стала невід’ємною частиною життя, другою домівкою, тут друзі, колеги, а головне – чорне «золото» Галичини у земних надрах.
Вугільній галузі Прибужжя він присвятив близько сорока років. Шістнадцять років керував вуглевидобувною дільницею шахти «Бендюзька», кожного працівника знав в обличчя, їхні індивідуальні можливості, інтереси. Він чудово розумів, що повагу та авторитет треба завойовувати знаннями, турботою про підлеглих, власними моральними принципами. В колективі дільниці керівник швидко став своїм, його поважали за людяність і доброту, за те, що завжди діяв зважено і помірковано. Робота поруч із Ярославом Васильовичем була не тільки професійною школою для гірників, а ще й сходинками життя, на яких багато чому могли повчитися ті, хто прийшов у шахтарське середовище.
Нелегка праця шахтаря, однак завзяття та наполегливість Ярослава Кіха допомагали виконувати виробничі завдання. Саме на «Бендюзькій» на комбайні 1К-103 у 1987 році було встановлено трудовий рекорд з вуглевидобутку – понад 4 000 тонн вугілля на добу на пласті потужністю 0,95 м. Цю велику перемогу начальник дільниці розділив з бригадиром, лауреатом державної премії України Дмитром Трушом та зі всім колективом вуглевидобувників.
За роки роботи не поміняв Ярослав Васильович шахту на іншу. З 1999 року він – директор цієї копальні, а коли у 2006 році «Бендюзька» відпрацювала свій ресурс, а це 48 років, протягом яких шахтарі видали на-гора 28 млн тонн вугілля, керівник до останньої тонни був відданий підприємству і з болем у серці відправляв шахту на заслужений відпочинок. Звичайно, нелегко було залишити шахту, де гуртувався його характер, де він став професіоналом гірничої справи. А якби доля склалася інакше, він міг би стати хліборобом, як його троє братів – Зенон, Павло і Роман, які все життя господарювали на землі. І тільки один Ярослав був господарем підземних горизонтів.
Після закриття «Бендюзької» у 2006 році Ярославу Кіху запропонували очолити наймолодшу та найперспективнішу шахту «Степова». Працюючи директором, він ніколи не «рубав з плеча», завжди зважував та аналізував. Його слово було вірним, а справа – надійною. Він турбувався про виробництво, вмів утримувати велике вугільне підприємство на плаву та зберегти досягнуті рубежі. Прикладом цьому є те, що вже у вересні 2007 року за підтримки ДП «Львіввугіллля» в експлуатацію здаються дві нові лави – 115 та 116 по пласту «Сокальський», шахтарі щодоби видають на-гора 1700-2500 тонн вугілля із зольністю не більше 29,4%. Це було великим досягненням шахти. Під керівництвом Ярослава Васильовича розпочалося оновлення головного корпусу шахти, реконструкція робочих лазень, виробничих дільниць, допоміжних приміщень. Він вимогливий та наполегливий, що сприяє швидкому проведенню запланованих робіт.
Прикметним є те, що Ярослав Васильович одружився на сільській дівчині Галині, з якою й дотепер разом йдуть по життю, розділяючи всі радощі та негаразди. Виростили двійко синів – Василя та Романа. У них показова та щаслива сім’я. При своїй неабиякій зайнятості він приділяв час родині, в якій були взаєморозуміння та взаємоповага. Старший Василь у виборі професії хотів бути схожим на батька. «Хочеш – йди у шахтарі!» – сказав Ярослав Васильович, адже розумів, що треба зробити вірний вибір у майбутній професії. Саме батько навчив сина дисципліні, ставленню до людей, любові до нелегкої шахтарської праці. Після профільного навчання Василь почав освоювати підземні лабіринти на шахті «Бендюзька», зараз працює підземним гірником на «Степовій». Він й досі вважає свого батька учителем та незаперечним авторитетом у гірничій справі.
Сьогодні Ярослав Васильович до дрібниць згадує про своє життя, адже недаремно говорять, що це не тільки ті дні, які пройшли, а ті, які запам’яталися.
Ось така життєва та трудова біографія Ярослава Васильвича Кіха – чудової людини, професіонала-виробничника, повного кавалера знаків «Шахтарська доблесть» та «Шахтарська слава», Почесного шахтаря ДХК «Укрзахідвугілля», заслуженого шахтаря України. І в ній немає нічого надуманого. Адже він сам обирав свою долю, гартував характер і сформував себе як особистість. У свої 65 років він залишається таким же виваженим і уважним до людей. Лагідна усмішка та добрий погляд примружених очей запам’ятовуються надовго після зустрічі з ним.
Професіоналізм, відповідальність, доброзичливість – всі ці слова про Ярослава Васильовича. З нагоди ювілею прийміть нашу щиру повагу та побажання залишатися для нас тією людиною, за якою хочеться йти і з якою хотілося працювати. Зичимо Вам міцного здоров’я, щастя і добробуту. Хай доля дарує Вам щирі хвилини у дружному родинному колі.