Гірник підземний дільниці підготовчих робіт №1 шахти “Великомостівська”, не дивлячись на неповних сорок років, виглядає досить поважно. “Винуватці” у цьому і природні дані та неабияка захопленість спортом. Ще у підлітковому віці він почав відвідувати секцію з вільної боротьби у Червоноградському навчально-виховному комплексі №13, що у місті Соснівка. Зараз займається тренуванням молоді.
Про те, якою є тренерська робота та яким має бути наставник, розповідає тренер з вільної боротьби, а за професією шахтар, якому нещодавно присвоєно високе звання “Заслужений тренер України” – Андрій КУШНІР.
- Робота тренера – непроста. Адже і умови для проведення тренувань хотілося б кращі, і діти трапляються різні, і спільну мову з батьками знайти не завжди вдається. Та хтось має виконувати цю роботу, бо у кожного з нас у житті все починається з вчителя.
- Андрію Вікторовичу, розкажіть, будь ласка, з чого Ви починали свою спортивну кар’єру та як перейшли на тренерську роботу?
- Боротися я почав з 1991 року з 9 класу. Потрапив у групу тренера з вільної боротьби Леоніда Абрамова і, завдяки йому, я боровся й борюся дотепер. У шкільні роки, а згодом, вже навчаючись в Українській академії друкарства, продовжував тренування, виступав на змаганнях, був третім на чемпіонаті України. Так потроху складалося моє спортивне життя. А загалом борців я треную вже 13 років. Не гадав, що тренерською роботою буду займатися професійно, адже з дітьми працювати це велика відповідальність. Однак, коли мій перший спортивний вчитель виїжджав до Одеси, то саме він запропонував мені стати спортивним наставником молоді. Після його вмовлянь я почав тренувати у секції з вільної боротьби. Треную й донині. Згодом довелося отримати ще й фахову освіту у Кам’янець-Подільському університеті.
Мені до вподоби працювати з дітьми. Багато є хороших хлопців – брати Артур і Назар Велінські, Олесь Кушнір, які у свої 12 років вже є переможцями багатьох турнірів. Призові місця (Олесь і Назар були першими, Артур став другим) нещодавно вони здобули на Міжнародному турнірі з вільної боротьби в м.Збараж на Тернопіллі. Активно тренуються Артур Шульц та Тимур Галушка. Під час тренувань хлопці мужніють, набираються сили. Я горджуся тим, що мої вихованці зараз знаходяться в зоні проведення АТО, дехто був на Майдані під час Революції Гідності, або обрав професію військового. Їм вистачає волі та сили духу, вони загартовані фізично.
Дві борчині зі Соснівки, теж мої вихованки, цьогоріч стали призерами чемпіонату Європи в Болгарії.18-річна Ангеліна Лисак та 19-річна Соломія Вольська повернулися додому з медалями. Ангеліна стала другою у ваговій категорії до 60 кг, а Соломія третьою у вазі до 63 кг. Наші спортсменки долучилися до командної перемоги жіночої збірної України на континентальній першості.
- Аби тренувати, треба любити дітей… Якого віку в секції діти і що спорт може дати їм на перспективу?
- Так, дітей потрібно любити і водночас виховувати. Це однозначно. Помаленьку починаєш навчати їх, без поспіху – від найпростішого і до якихось складних речей. Зараз треную дві групи: старшу від 18 до 25 років і молодшу-12-13 років. Є в групі і дівчата, з ними працювати у якійсь мірі легше, вони відповідальніші. Подають надію у спорті Андріана Кушнір та Софія Дика. Заняття відбуваються щодня у спортзалі ЧНВК №13, який нам виділила директор Любов Парійчук, за що ми їй дуже вдячні.
Зрозуміло, що переможцем або чемпіоном з вільної боротьби стане не кожен, проте здоровим однозначно буде. Багато дітей приходять некоординованими, та через деякий час в результаті копіткої праці фізична форма поліпшується. На мою думку, хлопець має бути повністю у спорті, де дисципліна і порядок.
- Що ж, на Вашу думку, все-таки важливе у роботі тренера?
- Насамперед потрібно самокритично ставитися до себе, відповідати за слова: сказав-виконав. Вимагати від себе, а вже потім від спортсмена. Звичайно, варто знаходити спільну мову з учнями, адже без цього неможливо. Тренер має знати чим живуть його вихованці та всіляко допомагати. Тоді все вийде і буде вдячність від них. І, безперечно, довіра. Треба говорити про все чесно, в міру сварити за вчинки. Спробуй дитину облаяти, вона образиться і не захоче більше займатися. А ще тренер повинен бути дуже уважним і стежити, аби дитина не перевантажилася і не травмувалася. Терпляче ставитись до них. І ні в якому разі не можна ділити дітей на кращих і гірших. Для тренера вони мають бути всі однакові. А згодом судити за результатами. І, найголовніше, все робити з любов’ю, без цього ніяк.
- Скажіть, будь ласка, чи вагомою є співпраця батьків і тренера, чи можна обійтись без їхніх порад?
- Батьки – це дуже великий фактор в успіху дитини. Тренер не може контролювати дитину поза залом. Я завжди передзвонюю батькам, запитую, чому дитини немає на заняттях, що трапилось. Себто, у нас постійний діалог. Якщо ж батьки не йдуть на контакт і не відчувають жодної зацікавленості, то це “мінус” мені як тренеру. Немає контакту, не буде й виховання, не буде занять і відповідно результатів. У першу чергу саме від батьків залежить тренуватиметься дитина чи ні. Хай там що говорять, діти повинні займатися спортом.
- Андрію, як Ви поєднуєте працю на шахті “Великомостівська” з тренерською роботою?
- До обіду я шахтар (за плечима у Андрія 11 років шахтарського стажу), а щовечора – спортсмен. Після зміни, незважаючи на втому, приходжу до спортивної зали, щоб тренувати дітей та підтримувати себе у фізичній формі, а це неабияк допомагає виконувати виробничі завдання.
- Чи не ставите собі якихось меж, доки тренуватимете?
- Наразі з тренерською роботою прощатися не збираюся. Тренуватиму, так би мовити, до останнього подиху. Якби можна було повернути час, я би все одно обрав вільну боротьбу. Єдине, напевне, був би вимогливіший до себе. Я вдячний своїм вихованцям за їхню наполегливість та успіхи у спорті, адже завдяки їхнім досягненням я й отримав звання заслуженого, хоча відверто кажучи спорт для мене не задля нагород. Вдячний своїй дружині Тетяні за розуміння і терпіння. Ні про що не шкодую, вважаю життя вдалим.
Лариса ГУМЕНЮК
На фото: під час проведення Київського Міжнародного турніру з вільної боротьби, (зліва направо) Ангеліна Лисак, заслужений тренер України Андрій Кушнір та Соломія Вольська.