Якими тільки хвалебними епітетами не величають бджолу – і трудівниця, і медівниця, і годувальниця, і лікувальниця, і Божа комаха… Навіть прощають за те, що боляче жалить. Вона здавна мала велику шану. Ще у сиву давнину українці вважали, що бджола походить із Раю. Бджолиний мед і віск займали (і займають) особливе місце у народній і професійній медицині, а також у церковній атрибутиці, народних обрядових дійствах.
За давніми переказами, лише в того водитимуться бджоли, хто від природи наділений щирістю, врівноваженим характером, доброю вдачею. Такими є справжні пасічники! У часи минулі молодята, які мали намір взяти шлюб, отримували благословення не тільки від батьків, а й від пасічника, бо “в нього чиста рука і добре серце”. Той неодмінно давав благословення і частував наречену й нареченого медом, не скупився. Це – “щоб життя було солодким, а сім’я працьовитою, не ледачою”, адже бджолам лінощі не притаманні. А про тих, хто любить роботу, не цурається її, кажуть: “Працьовитий, мов бджілка”. Якщо у когось з молодят не було батька, пасічник міг виступити на весіллі у його ролі.
Щоб одержати якомога більше меду, сприяти роїнню бджіл та вберегти їх від хвороб, “злого ока”, пасічники вдавалися не тільки до раціональних прийомів догляду за бджолами, а й до своєрідних магічних засобів, хоча церква й оскаржувала їх за це. Так, приміром, весною пасічник привозив з лісу мурашник і варив його в меду, яким підгодовував бджіл, аби були працьовитими. (Та куди вже працьовитішим бути?!.). Іноді клали в мед щучі зуби, аби бджоли добре оборонялися від чужих роїв, товчений перець, щоб були витривалими. Але це — лишень повір’я, марні перестороги…
Мед для годівлі бджіл, як правило, розводили свяченою водою. Приходячи вранці на пасіку, пасічник вітав бджіл спеціальними молитвами. Покровителями бджільництва вважаються Святі Олекса (Теплий), Зосим і Савватій, освячені у церкві ікони яких ставили майже на кожній пасіці. Чимало бджолярських обрядів практикується на Святий Вечір перед Різдвом, а на Медового Спаса святять вже сам мед.
І ще такий цікавий факт. Парафія храму Священомученика Йосафата м. Червонограда утримує пасіку, за якою доглядають досвідчені бджолярі. У парафіяльному кіоску завжди можна придбати мед, дешевше і надійніше, ніж на ринку. Кошти від реалізації солодкого продукту йдуть на оздоблення храму, а тепер – ще й на будівництво дзвіниці та історико-краєзнавчого музею, що діятиме при храмі. Отож, вважайте, бджоли заробляють гроші на будову церкви. Справді, Божі комахи!
Тарас ЛЕХМАН, журналіст