У давнину одним з найважливіших етапів у житті людини були пострижини — відзначення першої річниці від дня народження.
На цей “маленький ювілей” обов’язково запрошували бабу-повитуху (так називали не тільки бабусь за віком, а й всіх жінок, навіть молодиць, які опікувалися породіллями) та хресних батьків. Посеред хати на долівці простилали вовною догори кожух (як обереговий знак), садовили на нього хлопчика, і хресний батько вистригав своєму похресникові трохи волосся навхрест. Далі пострижини міг довершувати вправний “перукар”. Запримітьмо: таке обрядове дійство не мало нічого спільного з церковним вченням, а відбувалося як народна традиція, в сутність якої вкладали багато марновірства.
На Гацульщині обряд пострижин називався обтинанням, рубанням, обрубуванням і проводився двічі: через місяць після народження (як знак прилучення дитини до роду) і в рік повноліття, символізуючи перехід підлітка до нового соціального стану. У більш давні часи обряд обтинання (пострижин) виконували… добре загостреною сокирою, пізніше для цього використовували ножиці, козаки — могли й шаблю застосувати.
Пострижини неодмінними були в княжу добу (князі і бояри навіть справляли бенкет з цієї нагоди) і в часи козаччини. Тоді хлопців уперше й садовили на коня. Щодо козаків, то через пострижини вони приймали хлопчиків у джури.
Існував і дівочий різновид пострижин — заплітання. Приміром, на Закарпатті він проводився через п’ять років після народження дівчинки і являв собою урочисте переплетення навхрест перших кісок. Для цього вельми цікавого ритуалу батьки дівчинки запрошували хресну маму, якій дарували колача та хустку.
На пострижини до дітей хресні батьки також ішли з подарунками.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.