Невдовзі Львівщина відзначатиме свято людей, які звитяжно працюють в земних надрах. Вони спускаються на півкілометрову глибину, щоб здобути “сонячний камінь”. Сьогодні ми познайомимо читачів з бригадиром вуглевидобувної дільниці №1 шахти “Лісова” ДП “Львіввугілля” Іваном ТРОЦЬКОМ, у якого за плечима 15 років гірничого стажу.
Іван народився в шахтарському краї, у мальовничому селі Сілець, Сокальського району Львівщини, де з вікон будинків видно шахтні терикони, а повітря має запах диму та вугілля. На шахтах ДП “Львіввугілля” Іван Васильович з 1996 року. Починав працювати гірником поверхневим на “Зарічній”, згодом “Візейська” – підземний гірник, ГОЗ. На початку 2000-их залишив шахту, деякий час був водієм, однак сонцекамінь знову покликав Івана, і недаремно. Влаштувався у 2005 році на шахту “Лісова” ГОЗом, потім опанував професію машиніста гірничих виїмкових машин. Через деякий час колектив довірив йому відповідальну місію – бригадирство. Одним словом – шахта його покликання.
У цій людині від природи позитивна енергія, яка додає сили всьому колективу. Професіоналізм, вміння згуртувати людей, особистий приклад і активна виробнича позиція дозволяють йому працювати стабільно і результативно.
На даний час колектив дільниці Степана Грицака, де бригадиром Іван Троцько, одночасно відпрацьовує дві лави-№176 та №173 із запасами вугілля по чистих вугільних пачках станом на 1 липня 2016 року 94,1 тис тонн. Сумарне добове навантаження на ці лави 870 тонн. До кінця року видобуток по шахті “Лісова” складе 270 тис тонн чорного “золота” при плані 205 тис тонн.
- Робота бригади,- говорить начальник дільниці Степан Грицак,- це належний рівень організації праці. В цьому неабияка заслуга бригадира Івана Троцька, який вміє налаштувати колектив на продуктивну працю.
Приємно зазначити, що самі гірники вважають зерном своїх виробничих перемог міцну чоловічу дружбу та взаємовиручку. Роботу виконують до кінцевого результату,не перекладаючи обов’язки один на одного. За 6 місяців цього року шахтарі перевиконали планове завдання.
Коли настав буремний для України час, звичайний шахтар за професією Іван Троцько, в перші місяці початку неоголошеної війни, полишив вугільний “фронт” і став у лави тих, хто й досі звільняє від терористів українську землю, змінивши шахтарський спецодяг на військову форму. Іван служив у третьому Львівському добровольчому батальйоні, згодом в окремій розвідувальній роті, яка дислокувалася в місті Яворові. Під час бою під селом Весела Гора Луганської області отримав середньої важкості поранення. Деякий час лікувався у Харківському військовому госпіталі, потім – курс реабілітації у Львові. Після одужання в листопаді 2014 року знову повернувся в зону проведення АТО боронити Україну.
- Нас, воїнів АТО, всіляко підтримували шахтарі з “Лісової”, бійцям закупили бронежилети, каски, необхідну амуніцію, – згадує бригадир. – Продукти харчування, яких на той час надзвичайно бракувало, теж передавали з шахти, допомагали й волонтери.
У червні 2015 року Іван демобілізувався з лав Збройних Сил України, і знову повернувся у вугільний забій. Щодня бригадир “рубає” вугілля і мислить, як разом з товаришами домогтися дострокового виконання річного плану, коли, нарешті, буде належно поціновуватись шахтарська праця і чи прийде той час, коли постійна турбота і увага держави до Вугілля стануть його гарантом.
До цього додам, що за особистий внесок і високі виробничі показники в роботі Іван Троцько (на фото в центрі) неодноразово нагороджувався грамотами і подяками, він володар знаку “Шахтарська слава” ІІІ та ІІ ступенів. Сподіваємося, що ці нагороди не останні.
Лариса ГУМЕНЮК
За матеріалами газети «Гірник»