Юрій КІНАХ – учень електрослюсаря вуглевидобувної дільниці шахти “Відродження”:
- Сьогодні гірникам доводиться працювати у вкрай напруженій обстановці – несвоєчасна виплата зарплати, немає нової техніки для роботи… Мені здається, що в деякій мірі губиться престижність шахтарської праці, а цього допустити не можна. Адже хто, як не шахтарі захистять свої родини на вугільному фронті? На жаль, і на Сході України шахтарям теж доводиться відстоювати кордони української землі.
Я цього року став студентом гірничої спеціальності у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування й сподіваюсь на те, що шахти Львівщини будуть працювати, і мої знання знадобляться.
Олег ЛОТОЦЬКИЙ – підземний гірник дільниці шахтного транспорту шахти “Степова”:
- Після школи поступив у Червоноградський гірничо-економічний коледж. Ще під час навчання прослухав курс та отримав посвідчення в Учбово-курсовому комбінаті, тому до роботи приступив одразу.
Мені пощастило працювати на одному підприємстві зі своїми батьками. Мій тато Володимир Осипович багато років на ДШТ, машиністом підземних установок, й перші настанови у роботі під землею отримав, звісно, від нього. Мати Ірина Йосипівна – поверхневий гірник техкомплексу.
Розповіді про шахту чув з дитинства, а коли сам спустився в забій – враження не передати словами. Працюю зовсім небагато часу, але від чуваю – ця робота для мене.
За матеріалами газети «Гірник»