Дмитрів день, який християни східного обряду завжди відзначають 8 листопада, не тільки величне церковне свято, а й осіннє свято народного аграрного календаря українців.
Віддавна за народними уявленнями вважалося, що Святий мученик Дмитро завершував землеробський рік, замикав землю і приводив зиму. Отож і селянин після “мук”- важкої праці на ниві міг трохи відпочити. Той же Святий Дмитро тримав у себе ключі аж до весни, коли передавав їх Святому Юрієві.
Після Дмитра, зазвичай, вже не засилали сватів, і тому казали: “До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі лавку нею витри”.
Субота перед Дмитром вважалась як “дідова субота”. Церковна громада часто влаштовувала щедрий, ситний поминальний обід для старців і жебраків.
У народі приповідають: “З Юрія — хороводи, а на Дмитра — вечорниці”.
Зі святом Дмитра пов’язані й завершальні обряди тваринників. У цей день домашніх тварин уже не вигонили на пасовиська, а залишали у хлівах та кошарах. Господарі остаточно розраховувалися з пастухами, а останні врочисто святкували завершення сезону. Домовлялися про випас худоби на наступний сезон. Пастухи неодмінно бажали господарям приплоду, бо ж матимуть роботу на наступні весну, літо та осінь.
Народні прогностичні прикмети стверджують:
- Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими.
- Замерзла земля і дме холодний вітер — снігу не буде до Нового року.
- На Дмитра випав сніг — увесь листопад буде холодним і морозяним.
- Якщо на Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) снігу буде по коліна.
- Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну.
- Дмитро зі снігом — весна пізня.
- На Дмитра холод і сніг — на пізню й холодну весну.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.