Починаючи з 2000 року, день пам’яті жертв загиблих під час Голодоморів щорічно відзначається в Україні в останню суботу листопада.
Цьогоріч 26 листопада Україна вшановує 83-ті роковини пам’яті жертв штучного голодомору 1932-1933 років, що викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці. На думку сталінського режиму, українське селянство становило серйозну загрозу радянській владі на території України. В результаті економічно не обґрунтованої примусової колективізації різко занепало сільськогосподарське виробництво та значно скоротились хлібні ресурси. На початок осені 1932 року країна стала зазнавати труднощі із забезпеченням міського населення продовольством. На початок весни 1933 року в цілому по колишньому СРСР почалися перебої з продуктами харчування. Однак вкрай гострою була ситуація на Україні. На початку 30-х років з українського села у «боржників» по хлібозаготівлі в порядку «натуральних штрафів» вилучали сільськогосподарську продукцію. Ще перед колективізацією почався масовий забій худоби, м’ясо вивозилось у великі індустріальні центри, а в селі його не було. Позбавлені продовольства селянські сім»ї не могли дожити до нового врожаю. На початку 1932 року голод поширився по всій Україні. Масові масштаби смерті від голоду прийшлися на початок березня 1933 року. Кількість жертв за чотири з половиною місяці склала 2 млн 420 тис чоловік, випадків людоїдства – 2500. За даними українських істориків число жертв в Україні визначене в 7 млн чоловік. Крім Голодомору 1932-1933 років в історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 та 1946-1947 років.
Як можна забути, що без стихій, без засухи, врешті-решт без війни в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей? З пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її…
Лариса ГУМЕНЮК