27 грудня виповнилося 59 років відтоді, як надра Галичини почали віддавати людям чорне “золото”. Наступний 2017 рік – ювілейний для вугільної галузі Львівщини.
Сьогодні неможливо уявити західний регіон України без львівського вугілля. Львівсько-Волинський вугільний басейн розташований на території Львівської та Волинської областей і є основною енергетичною базою нашого краю. Освоєння басейну розпочалося у 1948 році. Завдяки інтенсивним геологорозвідувальним роботам, виконаним упродовж кількох років, були визначені контури вугленосних покладів майбутнього басейну. Його площа -10 тисяч квадратних метрів. Вугілля лежить на глибинах від 315 до 550 метрів майже горизонтально. На п’яти родовищах басейну: Межирічанському, Забузькому, Сокальському, Тяглівському та Любельському геологічні запаси палива становлять понад один мільярд тонн.
Місто Кристинопіль, у 1951 році перейменоване у Червоноград, стало центром нового шахтарського регіону. Сучасна історія Червонограда нерозривно пов’язана з розвитком гірничої справи. Разом з будівництвом шахт широко розгорталася й забудова міста, з новими кварталами й ще не названими вулицями. Наприклад, адреса відомчої газети Червоноградського будівельного управління “Будівник Червонограда” у номері за 10 січня 1957 року писалася просто: Червоноград, Нове місто, №17. А підпис під великою панорамною світлиною сучасної вул. Грушевського у тому самому номері був такий: “У 1953 році на околиці Червонограда розпочато будівництво Нового міста. Тепер тут збудовано вже кілька кварталів.” А місцезнаходження редакції газети шахтарів “Гірник” було : шахта №3 “Великомостівська”.
Швидко з’явилися на карті місто Соснівка й селище Гірник. Постійно потрібні були робочі руки – будівельники і гірники, і для підготовки спеціалістів відкрили гірничо-професійну школу (у 1975 році наказом ВО “Укрзахідвугілля” утворився сучасний Червоноградський учбово-курсовий комбінат), за невеликий проміжок часу тисячі робітників набули кваліфікації гірників та будівельників. У 1953-54 роках будувалися три шахти, а з 1955 – почалося спорудження ще восьми.
 |
 |
 |
 |
Ешелони з машинами, механізмами, будматеріалами безперервно йшли на будмайданчики майбутніх шахт залізничними коліями утвореного в 1954 році спочатку як транспортний цех тресту “Західшахтобуд” Вантажно-транспортного управління.
Першими постали копри збудованої за чотири роки шахти №2 “Великомостівська”, де і було у історичний для шахтарів Львівщини день 27 грудня 1957 року видано на-гора перші тонни прибузького вугілля. У 1958 році здано в експлуатацію шахту №1 “Великомостівська”, наступного року – №3 “Великомостівську”. У 1960 запрацювали №5 і №8 “Великомостівські”, у 1961 – №4 “Великомостівська” та №1 “Червоноградська”. У 1962 перше вугілля пішло на-гора з лав шахти №9 “Великомостівська”, а у 1963 запрацювала №6 “Великомостівська”.У 1971 році почали рух шківи на копрах другої “Червоноградської”, а у 1978 була здана в роботу найпотужніша копальня №10 “Великомостівська”.
За великий особистий внесок у розвиток вугільної галузі та високі показники у виробництві краю званням Герой Соціалістичної Праці відзначено бригадирів прохідників та вуглевидобувників чорного “золота” Володимира Байду, Івана Чуркіна, Володимира Грибуна, Михайла Сапіна, Володимира Борсука, Григорія Сироту, Степана Гапона, Миколу Кирилова та Анатолія Акі-мова. А поруч з ними трудилися сотні інших рядових працелюбів. У доброму здоров’ї щедро ділиться спогадами ветеран шахтарської праці, один з прохідників “першої руки” 85-річний Василь Кудренко. Бригадир прохідників-стволовиків будував та здавав стволи на шахтах “Межирічанській”, “Лісовій”, “Зарічній”, “Червоноградській”, “Степовій”. Пам’ятає все: як шукали по селах хлопців на будівництво, як на місці вбитих у землю кілків на його очах виростали промислові комплекси, завзяття сотень гірників у праці та гордість, коли після зміни йдеш по молодому місту і знаєш, що ти – шанована людина, а професія твоя – важлива і потрібна.
Йшли роки, і в трудовій біографії шахтарської Галичини з’являлися все нові й нові імена. Прохідницька бригада Івана Іскренка з шахти №8 “Великомостівська” виконала змінну норму на 340 відсотків, а вуглевидобувники під керівництвом Івана Кухорця з шахти №2 “Великомостівська” видали на-гора за зміну 15,5 тонн понадпланового вугілля на кожного члена бригади. Бригадири Микола Школяренко та Михайло Костін з шахти №3 “Великомостівська” встановили Всесоюзні рекорди з вуглевидобутку, завзято працювала бригада прохідників з восьмої “Великомостівської”, яку очолював Степан Семенчук.
Звитяжною працею прославились бригади прохідників Миколи Кирилова з шахти №9 “Великомостівська” та вуглевидобувників Івана Чуркіна з шахти №6 “Великомостівська”. На рекордні показники виходить бригада робітників очисного забою Анатолія Акімова з шахти №8 “Великомостівська” і виступає ініціатором руху “тисячників”, а переможцем Всесоюзного рекорду швидкісної проходки стала бригада Степана Загорського з четвертої “Великомостівської”.
Лариса ГУМЕНЮК
Марія ЛУЦЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»