Рік, що минає, був вкрай напруженим для шахтарів Львівщини. Відсутність державної фінансової підтримки поставила на межу зриву введення в експлуатацію нових лав на вугільних підприємствах та призвела до заборгованості із виплати заробітної плати. Гірникам знову довелося вдаватися до акцій протесту під гуркіт шахтарських касок під стінами Верховної Ради, Львівської облдержадміністрації, адмінбудівлями можновладців з вимогою виплати зароблених коштів та внесення в бюджет країни держпідтримки для вугільників і врешті-решт, щоб Уряд почув проблеми шахтарів, яких, на жаль, не зменшується. Якщо перебої з фінансуванням будуть й надалі продовжуватися, вже найближчим часом ситуація може стати критичною.
Про те, яким був 2016 рік для шахтарів ДП “Львіввугілля” у розмові з лідерами профспілок шахт “Відродження” Володимиром ПАЩУКОМ та “Степова” Василем СЕМКАНИЧЕМ.
Володимир ПАЩУК, голова первинної профспілкової організації працівників вугільної промисловості шахти “Відродження”.
– З початку року, що добігає до кінця, розпочався профспілковий рух за відстоювання своїх прав. Однак шахтарські проблеми не зникають – першочерговим залишається погашення заборгованості із виплати зарплати. Шахтарі втрачають надію на краще, залишають шахту. Прикрим є те, що саме молоді кваліфіковані спеціалісти, які мають за плечима близько 10 років шахтарського стажу, розраховуються. Якщо держпідтримки не буде в тому обсязі, який потрібен для розвитку вугільних підприємств, тоді доля копалень Львівщини стає невідомою, адже зараз нам не вистачає обладнання для оснащення лав і забоїв.
Попри такі негаразди шахтарі відстоюють вугільну галузь на всіх рівнях державної влади, ми обговорюємо нагальні питання з керівництвом ДП “Львіввугілля”, очікуємо затвердження держбюджету з урахуванням потреб шахтарів. Ми звертаємось до влади – дайте нам змогу працювати, видобувати вугілля, достойно утримувати свої родини.
Спілчани розуміють, що проведення акцій під стінами Верховної Ради, Кабміну, профільного Міністерства дають тимчасові результати, але до кінця питання вугільників не вирішуються. Проте наразі якихось інших дій ми не бачимо.
На “Відродження” вже сім років як нарізана 306 лава, можна приступати до монтажу. Для виймання якісного вугілля вкрай потрібна стругова установка. На жаль, Міністерство тільки обіцяє… Незабаром увійде в дію 168 лава по низькозольному пласту Сокальський. Це значно покращить наші показники і ми зможемо повернутися до своїх колишніх здобутків. А зараз без достатнього фінансування (адже два роки ми були без опіки Уряду) працюємо на застарілій техніці, що значно ускладнює виробничий процес. Звичайно, 800 тонн щодобового вуглевидобутку недостатньо для підтримання життєдіяльності шахти, адже для покращення результатів потрібно нове прохідницьке та вуглевидобувне обладнання, яке підприємство самотужки придбати не взмозі. А ще шахтарів турбує можливе скорочення соціальних пільг і гарантій. Деякі пункти Закону України “Про престижність шахтарської праці” не працюють. На мою думку переглядати пільги працівників галузі, заслужені за роботу в небезпечних підземних умовах, просто безправно.
Зрештою, побачимо, що буде у 2017 році. Тоді шахтарі визначаться щодо подальших дій, а вони у своєму рішенні одностайні: якщо наступного року представники влади їх не почують, мітинги та акції протесту продовжуватимуться. А профком буде підтримувати спілчан у всіх їхніх починаннях.
У новому році бажаю всім працівникам шахти здоров’я, достатку, належного рівня заробітної плати, миру та добра.
Василь СЕМКАНИЧ, гірничий робітник очисного забою, голова первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників шахти “Степова”.
- Непростим був 2016 рік. Ще з грудня 2015-го шахтарі “Степової” прийняли рішення діяти радикально – призупинити вуглевидобуток і вимагати погашення заборгованості із виплати зарплати. У результаті перемовин з представниками влади ситуація почала вирівнюватися, борги, хоча і частинами, однак погашалися. Але й дотепер всі кошти не виплачені. Сподіваємося, що за підтримки генерального директора ДП “Львіввугілля” Андрія Дяченка до кінця року отримаємо зароблене.
На сьогодні поширюється інформація про загрозу закриття шахт, що, звісно, створює напругу серед шахтарів. Цього, звичайно, допустити не можна-шахти Львівщини мають право на життя, адже ще є запаси твердого палива у нашому краї. Варто навпаки збільшувати вуглевидобуток, систематизувати реалізацію вугілля, модернізувати шахти. Та й ціна на тонну вугілля має бути ринковою.
Цього року на шахті були дві проблемні лави – 133 та 134, з яких довгий час не йшло вугілля на-гора. Тепер лава 133 запрацювала і шахтарі видобувають 880 тонн щодоби, а це наш внесок у загальний вуглевидобуток держпідприємства.
Вже наступного року очікуються реформи Уряду щодо вугільної галузі України. Наша позиція така – перш, ніж ліквідовувати нерентабельні шахти, варто гарантувати нові робочі місця для вивільнених працездатних гірників. Гадаю, що на вищому рівні буде прийняте вірне рішення.
Від нового року очікуємо змін на краще, більш турботливого ставлення до вугільників з боку держави, нехай наступний рік буде кращим за попередній, забезпечить стабільність у виробництві, принесе мир на нашу українську землю, злагоду та добробут.
Лариса ГУМЕНЮК