День 8-го січня і в церковному, і в народному календарях українців пов’язаний передусім з Богородчанським святом, адже вшановують Пречисту Діву Марію як Матір Ісуса Христа, і це свято йменується Собором Пресвятої Богородиці. Однак 8-го січня ще вшановують Євтимія Сардійського. Погодьтесь, про нього ми знаємо доволі мало…
Святий Євтимій замолоду став служити Богові і вів тихе смиренне життя в монастирі. Згодом вище духовенство, зважаючи на високі духовні заслуги молодої особи, покликало Євтимія на єпископа міста Сарди в Малій Азії.
На Сьомому Вселенському Соборі, який відбувся 787 року в Нікеї, Святий Євтимій став відомим як щирий і непохитний оборонець істинної християнської віри. Зокрема він виступив на захист святих ікон.
Після цього Собору візантійські імператори, які не хотіли миритися з постулатами Євтимія Сардійського, спочатку відправили його на заслання, а потім кинули у в’язницю і піддали бичуванню.
840 року, за часів правління цісаря Теофіла, Святий Євтимій помер від тортур як мученик за Христову віру і Христову Церкву.
Та все ж у народній традиції 8-го січня – Богородчанське свято. Вважалося, що цей день для жінок є більш вагомим, ніж саме Різдво, адже він пов’язаний з Матір’ю Божою. А Мати Божа, Мати Україна, Рідна Ненька для українців нероздільні категорії, поняття.
У народі вірили, якщо вагітна жінка чи її чоловік у цей день працюватимуть (навіть через вкрай нагальну потребу, необхідність), то в них може народитися хвороблива дитина. Зрештою, Богородчанські свята в Україні завжди були в глибокій пошані і сповнені багатьох пересторог.
У деяких етнографічних регіонах України 8-го січня справляли за упокій за померлими та влаштовували поминальні обіди. Вважали: тоді всі небіжчики сходяться до храму, а Службу Божу їм правлять священики, які також відійшли у Вічність.
У Галичині (щоправда, лише в деяких місцевостях) на Маріїн день до сходу сонця запалювали на подвір’ї дідуха, але того, що зберігався ще з минулого року, перестрибували через вогонь, мов у Купальську ніч, і переганяли через тлілу солому домашніх тварин – кіз, овець, корів, бо вночі, начебто, мали гуляти відьми й могли нашкодити людині і тваринам, а жар від дідуха, безперечно, все очистить.
Тарас ЛЕХМАН