Багато інших мужніх шахтарів увійшли в історію басейну. За часів Незалежності у 2007 році високе звання Герой України отримав тоді начальник вуглевидобувної дільниці шахти “Відродження” Сергій Руденко. Десятиліття поспіль за звитяжну працю тисячі гірників були удостоєні державних і галузевих нагород. Будівництво шахт сприяло індустріалізації Галичини, принесло тепло та світло містам і селам, виріс багатотисячний загін робітників-гірників. Із місцевих копалень за роки їх експлуатації видобуто і відвантажено сотні мільйонів тонн енергетичного вугілля.
Усі шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну працювали у складі виробничого об’єднання “Укрзахідвугілля”,а у 1998 році копальні були розділені на львівську та волинську групи, які увійшли у Державні холдингові компанії “Львіввугілля” та “Волиньвугілля”. У 2001 році львівські шахти були перейменовані й отримали свої сьогочасні назви. Згодом у 2003 році вийшла зі складу ДХК “Львіввугілля” шахта “Надія” (№9″Великомостівська”). Шахти №5 “Великомостівська” та №1 “Червоноградська” припинили вуглевидобуток у 2000 році, через шість років перестала функціонувати “Бендюзька” (№2 “Великомостівська”), на “пенсії” вже й “Візейська” та “Зарічна” (№№ 8 і 7 “Великомостівські”). Однак літопис вугільної Львівщини продовжується. Відзначилися високими виробничими показниками начальники дільниць Анатолій Потопа, Іван Плешинець, Віктор Каменський, Володимир Приходько, Степан Грицак, Петро Добрянський, Микола Лінинський, Олександр Титюк, бригадири Віктор Трубіцин, Петро Черкас, Михайло Вацюра, Володимир Удуд, Андрій Ахтянкін, Олег Івануса, Володимир Манькут, Петро Гавілей,Олег Фарина,Теодор Венгель, Василь Самсін та багато інших підкорювачів підземних горизонтів.
Властивою для західноукраїнських вуглекопів є активна громадянська позиція: сотні шахтарів взяли участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, 346 працівників шахт та допоміжних підприємств були мобілізовані в зону проведення АТО на схід України для захисту держави у 2014-2016 роках.
Завдяки високій свідомості шахтарського загалу та потужному профспілковому руху під егідою Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України (голова Олег Турчин) та Регіонального об’єднання Незалежної профспілки гірників України м.Червонограда (голова Віталій Оніжук) держпідприємство працює у єдиному господарському комплексі. У складі ДП “Львіввугілля”, яке очолює генеральний директор Андрій Дяченко – шість шахт та 15 допоміжних підприємств. Чисельність персоналу – понад 8,5 тисяч. У непростих обставинах працюють нині гірники. Ускладнилися гірничо-геологічні умови видобутку, застаріло обладнання, не завжди прихильною до гірничої галузі є державна політика. Попри обумовлене природними факторами скорочення обсягів виробництва, шахтарська праця все ж залишається визначальним чинником економіки регіону, адже половина надходжень бюджетів Червонограда та Сокальського району забезпечується саме гірниками.
Майже 60 років минуло з того часу, як з надр Галичини були видобуті перші тонни вугілля. Уже давно на заслуженому відпочинку ті, хто на пустирях зводив шахтарські міста Червоноград та Соснівку, селище Гірник, будував шахти, хто добирався до підземних скарбниць, ставив рекорди, освоював нову техніку.
Незважаючи на виклики сьогодення, вугільна галузь Львівщини має майбутнє, адже надра Галичини багаті та щедрі на вугілля, а для продовження життя басейну конче потрібно будувати нові шахти, впроваджувати новітні технології у виробництво, готувати кваліфіковані гірничі кадри.
Лариса ГУМЕНЮК
Марія ЛУЦЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»