Таку суму зібрали працівники шахти “Лісова”. Акумульовані на спеціальному рахунку кошти за рішенням трудового колективу офіційно і прозоро скеровуються на підтримку учасників АТО та їхніх сімей.
У січні четверо гірників-учасників АТО, що повернулися на підприємство, здійснили ревізію документації та підтвердили, що усі кошти, які працівники шахти “Лісова” чотири рази зі своєї зарплатні перераховували у фонд допомоги воїнам, витрачено за призначенням.
З війська на копальню повернулися 66 працівників, а семеро залишилися служити за контрактом. Гірники, що були мобілізовані з “Лісової” і з якими свого часу спілкувалися кореспонденти “Гірника”: Іван Троцько, Максим Карякін, Ігор Вовк, Юрій Данилюк, Роман Олійник підкреслювали, що завдяки систематичній допомозі з шахти вони були під час служби у кращому становищі, ніж багато інших воїнів. І йдеться не лише про матеріальні речі, якими забезпечував шахтний фонд допомоги – бронежилет, спальник чи, скажімо, інструменти для ремонту спецтехніки. Душу гріли вісточки від колег, вітання їхнім сім’ям до свят, і, зрештою, впевненість – у скрутній ситуації є кому підставити плече.
…Перші повістки з військкомату прийшли навесні 2014 року. Десятьох гірників забрали до лав ЗСУ, для початку – згадати або ж набути військові навички на Яворівському полігоні. Вже З0 травня директор копальні Ігор Дзік, голови первинок Профспілки працівників вугільної промисловості України Володимир Золочівський та Незалежної профспілки гірників України Мирослава Кафтан, начальники дільниць вперше відвідали мобілізованих з “Лісової” гірників у військовому учбовому центрі.
- Це була перша хвиля, хлопці не мали найнеобхіднішого, – згадує Володимир Золочівський. – І довкола сотні таких же мобілізованих – без форми, без берців… Одним словом, повернулися з гнітючим враженням. Звісно, завезли якісь речі, але зрозуміли – цього замало. На зборах трудового колективу вирішили: треба наших хлопців підтримати. Люди були одностайні: збираємо гроші на відомість. Але, як відразу зауважив директор шахти, треба робити все максимально прозоро, щоб згодом не постало питання – куди поділися людські кошти і як саме їх розподілено? Так виникла ідея створити фонд допомоги атовцям. Згідно з протоколом зборів, відкрили спеціальний банківський рахунок, куди перераховувалися гроші із зарплатні, створили комітет з делегованих від колективу працівників, що у кожному конкретному випадку вирішував, що, як і де закупляти для воїнів, у якій сумі підтримати матеріально. Усі рішення закріплені документально. Ведення бухгалтерії взяв на себе профком НПГУ. Найперше придбали мобілізованим за першою хвилею повні комплекти амуніції та захисту – літню, потім зимову форми, берці, бронежилети, каски, необхідні побутові речі. Передавали й продукти, інструмент, ліки. Далі працювали вже за запитами – воїни телефонували або приїздили під час відпусток, казали, у чому є потреба, а ми намагалися якнайшвидше виконати замовлення.
- На початках годі було щось знайти і передати, – говорить Мирослава Кафтан.-Шукали, де придбати, відправляли нашим хлопцям на схід і “Новою поштою”, і з волонтерами. За кожну витрачену копійку зібраних колективом коштів звітуємо – розміщуємо на дошці оголошень у загальній технарядній детальний перелік витрат фонду, розповідаємо на загальних зборах. Найбільші витрати були у 2014 році, згодом стан забезпечення військових у ЗСУ покращився, і з середини 2015 року кошти фонду скеровуються в основному на матеріальну підтримку демобілізованих. На сьогодні у розпорядженні фонду є ще значна сума, з якої виділяємо кошти на вирішення проблемних питань, що постали перед хлопцями після приходу з війська.
Ефективна робота фонду допомоги учасникам АТО на “Лісовій” вкотре доводить: у спілці велику справу зробити легше, а за умови належного рівня організації добрі наміри та патріотичні гасла таки набувають реального змісту. Особливо у гірників, яких щодня шахта вчить: один у полі не воїн.
Марія ЛУЦЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»